Вони цілодобово несуть бойове чергування. А коли приходить тривожний сигнал до служби «101», вони першими йдуть у вогняне пекло, щоб рятувати чиєсь життя, при цьому ризикуючи власним.17 квітня вогнеборці Державної служби з надзвичайних ситуацій відзначають своє професійне свято – День пожежної охорони. Напередодні ми поговорили з начальником Лохвицького районного сектору Головного управління ДСНС у Полтавській області, підполковником служби цивільного захисту Олександром Сілютіним. У ході розмови, звичайно, торкнулися поточних справ служби, але ще більше поговорили про її майбутнє. А воно в світлі адміністративних реформ (подекуди абсурдних за змістом) виглядає тривожно. Власне, з приводу цих реформ і розпочалася наша бесіда.

– Олександре Миколайовичу, які зміни відбувалися чи плануються у службі з надзвичайних ситуацій? Власне, цікавить доля Лохвицького сектору.

– Дивіться, що ми маємо зараз. Лохвицький район ліквідували, а Лохвицький районний сектор ДСНС продовжує здійснювати свої функції, суть яких можна стисло охарактеризувати так – запобігти, врятувати, допомогти.Ми, як і раніше, проводимо нагляд за дотриманням правил пожежної безпеки, забезпеченням цивільного захисту населення, надання дозвільних документів. І, звісно, – реагування на надзвичайні ситуації та їх ліквідацію.

Реформа в поліції вже відбулася, тепер на черзі наша служба.

– Що ж пропонують змінити?

– Центр, зрозуміло, буде у Миргороді. За нами залишиться, напевно, профілактично-роз’яснювальна робота щодо дотримання правил пожежної безпеки.В який спосіб на нас покладуть дану функцію – ще не відомо. Бо, приміром, зараз у нас на три ОТГ лише один інспектор держпожнагляду і він не встигає фізично все охопити.

Сподіваюся, що, як мінімум, додадуть іще одну таку посаду.Чи це буде людина з Лохвиці, чи з Миргорода – теж невідомо. Одне зрозуміло, що всі рішення, документація, накази і т. д. буде в компетенції миргородського керівника.

– Зараз це у Вашій компетенції?

 – Так. І я персонально несу відповідальність і приймаю оперативні рішення, виходячи із ситуації, яку я добре знаю. Так простіше і зручніше, як на мій погляд.Тоді ж доведеться приймати рішення, реагуючи на виклики всіх шістнадцяти громад, що входять тепер до Миргородського району. Зрозуміло, що переформатують і посади керівників районних секторів, буде певна кількість державних інспекторів. Але…

– Але чи буде кому гасити, як раптом щось горітиме!

– Не лише в цьому річ. Мене більше хвилює захист і забезпеченість пожежної служби. Бо зараз доводиться оббивати пороги місцевої влади, лохвицьких підприємств із проханням надати пожежникам ту чи іншу допомогу, бо державного забезпечення часто недостатньо. Тож як буде після реформування? Чи потрібен буде цей клопіт Миргороду?

– Як на мене – сумніваюсь. Такої підтримки, яку отримувала Ваша служба з боку місцевої влади, мабуть, уже не буде.

– Так, бо вже немає ні Лохвицької районної ради, ні райдержадміністрації. Завдяки їхній підтримці та підтримці багатьох сільських рад нам вдалося значно зміцнити матеріально-технічну базу лохвицької пожежної частини.  Відкрити чотири місцеві пожежні охорони на території Лохвиччини.

– А тепер потрібна така ж допомога і від трьох об’єднаних громад, які утворилися на теренах колишнього району. Чи звідки ще очікувати помочі?

– Ми шукаємо шляхи взаємодії з керівниками Лохвицької, Заводської і Сенчанської ОТГ. Щоправда, не завжди вдається знайти взаєморозуміння.

Хоча у плані пожежної безпеки мені дуже не хотілося б, щоб держава повністю переклала на плечі місцевого самоврядування боротьбу з вогняною стихією. Принцип  «хто виживе, той і сильніший» тут недоречний.У нашій місцевості, коли фіксуються часті загоряння сухої трави чи торфу (а в додачу маємо ще сотні працюючих газових установок),  силами одних підрозділів місцевої охорони не справитися з такими викликами.

Потрібна ще й сильна і постійна підтримка підрозділів державної пожежної охорони. А її потрібно зміцнювати і людьми, і необхідною технікою та інвентарем.Ви ж розумієте, що функції нашої служби не обмежуються лише пожежно-рятувальними заходами.

А ще здійснюємо виїзди на ДТП, техногенні аварії, супровід небезпечних вантажів і т. д.

– Чи розуміють усю повноту відповідальності керманичі ОТГ?

– Я сподіваюся, що вони все це усвідомлюють. Не хотілося б, щоб це усвідомлення відбулося за рахунок якихось аварій, людського горя чи ще чогось у цьому плані.Бо зі свого досвіду скажу, що як правило, влада починає метушливо шукати і виділяти кошти, коли щось вже сталося. А не до того, коли ще можна було лихо попередити.

– Є якісь правові механізми впливу на нерадивих очільників ОТГ в плані дотримання пожежної безпеки?

– Парадокс у тому, що є кодекс цивільного захисту, якого мають дотримуватися всі, але немає… механізму відповідальності керівників ОТГ. Вони легко можуть відфутболити, мовляв, то ваші проблеми, а не наші.

– Це вже сталося після цієї недолугої адмінреформи? А як було раніше?

– Раніше була районна державна адміністрація і її керівник очолював і відповідав за напрямок цивільного захисту населення. Для цього в РДА діяв спеціальний відділ.І коли хтось із сільських, міських голів чи голів ОТГ не виконував тих чи інших протипожежних заходів, то їх викликали на засідання спеціальної комісії з техногенно-екологічної безпеки і, як мовиться, вказували на недоліки і зобов’язували їх виправити.

А зараз я пишу до керівників ОТГ листи-звернення, прошу усунути ті чи інші недоліки, прошу щось допомогти, бо наші пожежники виїздять на займання, буває, по 5–7 разів на добу, але реакція близька до нуля.

Лише Лохвицька міська рада створила комісію, визначила двох відповідальних осіб, із якими ми, спільно з поліцією, реагуємо на порушення правил пожежної безпеки, складаємо протоколи на порушників і передаємо їх на розгляд адміністративної комісії при міській раді, де вже й визначається розмір штрафів для порушників.

– Трохи сумно слухати про реалії, які Ви описуєте. Так і хочеться задати сакраментальне запитання – куди ж ми котимося?Залишається лише сподіватися, що ситуація все ж поліпшиться.Хотілося б запитати Вас, Олександре Миколайовичу, про будні служби. Скільки всього працює у вас людей?

– На даний момент – 21. Це разом із працівниками районного сектору.

Щодня на цілодобове чергування заступає караул у складі 4 осіб. Вони ж першими виїздять на надзвичайні події. А ще ж потрібна постійна робота по їх запобіганню. Тому, якщо хтось із офіцерів вибуває з якихось причин, то стає фізично важко. І в принципі у нас скорочувати вже немає кого. Навпаки – людей потрібно більше.

– А скорочення таки буде?

– Думаю, що так.

– От мені цікаво – що «думають» у столичних кабінетах, коли приймають такі рішення? А раптом, не приведи Господи, катастрофа державного значення, як це було в Чорнобилі?!

– В Чорнобильській зоні наші пожежники, до речі, гасили масштабні пожежі торік.

В Луганську область не поїхали, бо в Лохвицькому районі через посушливе літо склалася дуже небезпечна пожежна ситуація. І ми тут не встигали реагувати на всі виклики.

Але як буде після реформування пожежної служби, коли вона стане комунальною, і чи зможе тоді реагувати на загальнодержавні виклики? Я не знаю.З трудом віриться, що будь-яка ОТГ погодиться добровільно оголити свої тили і залишити свою територію без пожежної служби.

– Це добре, де вона є. А де немає взагалі?

– У нас така ситуація із Заводським. Наприклад, у Сенчанській ОТГ є дві місцеві пожежні охорони і державний підрозділ на ГПЗ. А в Заводському немає нічого!

Я скільки разів говорив їхньому керівництву щодо створення місцевої пожежної охорони, коли ще можна було залучити кошти державного бюджету чи обласного, а не громади. Але…Тим часом у Заводському чимало багатоквартирних п’яти- і двоповерхових будинків, працює ряд підприємств і організацій, великий приватний сектор. У разі виникнення пожежі, поки машина доїде із Лохвиці (а це хвилин 20), то втрачається не лише час, а часто й майно чи здоров’я заводчан. Не хотілося б, щоб виникла така ситуація, коли підрозділи державної і місцевої пожежної охорони можуть бути на ліквідації чи пожежі, чи аварії, а в Заводському буде нікому гасити.

– Ви знаєте, якась не зовсім святкова розмова з Вами вийшла напередодні професійного свята.Думаю, що Вам є що сказати і нинішньому поколінню пожежників, і ветеранам служби.

– Звичайно. Користуючись нагодою, хочу привітати як особовий склад державної пожежної охорони, так і працівників місцевої пожежної охорони (таких підрозділів на Лохвиччині чотири) з професійним святом – Днем пожежної охорони. Ваша готовність відвернути лихо, прийти на допомогу, професіоналізм і самовідданість – такий далеко не повний перелік рис, притаманних нашим вогнеборцям.

Хочеться згадати сьогодні ветеранів, які багато років віддали пожежній справі.

Ось повний список ветеранів та пенсіонерів, які свого часу трудились у пожежній частині Лохвиці:Коваленко Володимир Пантелеймонович, Гайворонський Ігор Васильович, Григоренко Олександр Миколайович, Дяченко Олександр Миколайович;Вовк Михайло Іванович, Марченко Сергій Миколайович, Топчило Анатолій Михайлович, Прокопенко Микола Миколайович, Герасименко Ігор Іванович, Осика Олександр Феліксович, Костенко Юрій Миколайович, Цапенко Валентин Григорович, Портяний Сергій Григорович, Чернець Олександр Сергійович, Чернець Віктор Сергійович, Олефір Віктор Васильович.

В день професійного свята бажаю всім міцного здоров’я, безмежного щастя, незгасаючої життєвої енергії, прихильної долі та мирного неба...