«Христос хрещається!» – «В річці Йордан!» Так 19 січня на Хрещення Господнє або, як в народі говорять,  Водохреще, завершився цикл новорічно-різдвяних свят.

Теж вже, за традицією, третє свято завершується в Лохвиці на берегах річки Суха Лохвиця. Так було і цього року 19 січня. Опівдні настоятель Благовіщенського храму благочинний Михаїл освятив воду у річці і дав старт народним гулянням.

Варто відзначити, що до них заздалегідь підготувалися працівники КП «Добробут-сервіс» Лохвицької міської ради, завбачливо вирізавши і широку ополонку і обладнавши  підхід до неї та роздягальні. Бо теж вже за традицією цього дня є багато охочих зануритися у водяну йорданську купіль. Тож на березі чатували і працівники служби з надзвичайних ситуацій, і поліції.

Це було зовсім не зайве, зважаючи на трагічні випадки потопельників під час цьогорічної Водохрещі як в Україні, так і за її межами. Є просто моторошні кадри загибелі молодих людей та ще й на очах малолітніх дітей. Як правило, подібне трапляється саме на стихійних, необладнаних місцях для такого ризикованого купання.

На щастя, в Лохвиці все було гаразд, не бракувало і любителів Йорданської купелі. За годину я встиг записати прізвища багатьох відчайдухів– Олександра Кушніра, Юрія Кабулея, Валентина Демченка, Дениса Бернадського, Михайла Бандура, Івана Горбаня, Єгора Свіченського, Валерія Семенова, Наталії Разумович, Валентини Яблукової… (даруйте, можливо не всіх запам’ятав і правильно записав у людському гаморі).В основному, до ополонки прямували жителі Лохвиці, але були й з інших міст і сіл, навіть з Чернігівської області. Всі, як правило, вже з досвідом такого пірнання.

Наталія Розумович із Скоробагатьок таку традицію не порушує вже 10 років

.– В Лохвиці я вперше. Відчуття прекрасні, – ділиться вона враженнями.

Валентина Яблукова теж не вперше в йорданській купелі.

– Відчуття – бомбезні! Тіло трохи пощипує. Але – клас!

На холодному січневому вітрі мені було зябко спостерігати за лохвичанином Іваном Івановичем Кушнірем. Він неквапливо зайшов  у воду, як і всі перехрестився тричі, тричі пірнув, поплескався, наче це в липневу спеку, повагом вийшов на берег, де так же неквапливо почав розтирати себе рушником.Бр… бр… – тільки й майнуло в моїй голові.Як виявилося, чоловік теж має вже такий десятирічний стаж занурювання. І помітно, що досвід є досвід.

А ось у молодого хлопчини Єгора Свіченського запитав як він готувався до купелі.

– Ніяк, – говорить. – Зайшов, перехрестився і все. Я вже вдруге купаюся.

І хоч церковники щороку нагадують вірянам, що омивання свого тіла в річці не змиває людських гріхів, певно, ця традиція в людей залишиться ще надовго. Мабуть, тільки купальникам на Водохреще збагненні неповторні відчуття від такого екстриму.

Тим часом на березі людей веселили учасники художньої самодіяльності з Лохвицького міського Будинку культури, Лучанського і Безсалівського сільських Будинків культури та Гамаліївського сільського клубу. Поряд зі сценою працівники Лохвицької міської ради пригощали усіх бажаючих смачним кулішем та гарячим чаєм, додаючи присутнім ще й гарного настрою та бадьорості. Бо на свято прийшли цілими родинами, компаніями друзів багато лохвичан.

Ось так після Водохреще завершило свята, що пролетіли, як одна миттєвість.

Але життя триває і далі, дай Боже щоб воно було хорошим і мирним!