Минулого тижня у Токарях провели в останню путь Героя сучасності, відданого захисника Батьківщини Володимира Тищенка.
Крім лютої ненависті до кацапської росії більш нічого не відчуваєш після таких трагічних подій. Брати-християни-слов’яни» – як ллється у них з помийниці телеекранів, насправді є оголтілими терористами, ґвалтівниками і вбивцями. Вся підлість, брехливість, цинізм і нікчемність наче акумулювалися як у правителях, так і в більшості населення цієї зашореної справжнім нацизмом країни, що, на жаль, нашпигована зброєю, в тім числі і ядерною.Але повернуся до нашого земляка, нашого Героя. Вже не раз вимовляв фразу, що війна забирає найкращих синів і дочок. І вже вкотре, без банальності, переконуюсь у всій трагічності таких припущень і в такому жорстокому виборі долі.
Бо таким як Володимир Тищенко ще б жити і жити, мати щасливу родину, зробити не одну добру справу на своєму життєвому шляху. Однак його життя обірвала ворожа навала русні на чолі зі своїм божевільним фюрером. Володимир загинув 27 квітня о 7-ій годині ранку, коли по їхніх позиціях на Харківщині рашисти вдарили із усіх вогневих установок – мінометів, «Градів», «Ураганів» та артилерійських гармат. У цьому вогняному пеклі, на жаль, загинули і бойові побратими Володі, причому наші полтавські – з Гадяча, Зінькова, Полтави.
Цій молодій, світлій людині 16 квітня виповнилося лише 25 років. А 2 квітня Володимира призвали до лав армії, боронити Україну від фашистів.
Як батькам і рідним пережити таке горе? Слів, чесно кажучи, не знаходиш.Володимира Тищенка прийшли провести в останню путь сотні жителів Токарів та інших населених пунктів Лохвицької громади. Довга колона з труною Героя востаннє для нього пройшла вулицями його рідного села.Тут він народився. Тут ходив до місцевої школи. Про ті роки, як у вчителів, так і в однокласників про Володю залишилися лише світлі спомини.
– Я з ним сидів за однією партою протягом усіх років навчання у Токарівській загальноосвітній школі, – говорить однокласник Тищенка Олексій Савченко. – Він такий живчик був по життю, дуже позитивний. Душа компанії. Його всі дуже любили за веселу, добру вдачу. Але до життя він ставився серйозно. І якщо його просили допомогти, то відгукувався завжди. У нього багато було вподобань, одне з них – рибалка. Її він дуже любив.З Володею спілкувався постійно по телефону. Востаннє говорив у вівторок, після Паски. Він, як завжди, був життєрадісним, дарма що на передовій. Каже: «Все нормально». А вранці середи, його не стало.
– Наскільки це був чистої душі хлопець – не передати, – розповідає колишня класний керівник Володі Лідія Григорівна Матяш. – Завжди відкритий, дуже відповідальний, сумлінний – це все про нього. Мав життєрадісну вдачу. Не випадково до нього так горнулися однолітки.Підкупляла його активність у всьому і читати любив, і брав участь у художній самодіяльності. Його комунікабельність просто захоплювала. І, звичайно, дуже любив і поважав своїх батьків. Лідія Григорівна ледь стримує сльози, розповідаючи про свого односельця.
– Коли ранком зателефонували з військової частини, – ділився думкою начальник другого відділу Миргородського районного територіального центру комплектування і соціальної підтримки Сергій Ніколаєнко, – і сповістили про загибель нашого воїна, я думав що помилилися. Бо і прізвище не те, і інше не сходилося. Але, перегодом, коли почали уточнювати по базі військовозобов’язаних, то, на жаль, загиблим виявився наш земляк з Токарів.У короткому, але яскравому житті Володимира Тищенка, вмістилося і навчання у Заводському ПТУ, де він здобув спеціальність зварювальника, і служба в лавах Збройних Сил України – спочатку у навчальному центрі «Десна», що у Чернігівській області, а потім у військовій частині Одеси. Встиг він і попрацювати бригадиром на одному з підприємств Києва. Але ця клята війна обірвала його молоде життя.Тепер його душа вічно споглядатиме з високого пагорба у Токарях, де розмістився місцевий цвинтар.
Як я вже говорив, попрощатися з Героєм прийшло мало не все село. До речі і зустріли його односельці, схилившись на одне коліно і утворивши живий коридор.На цвинтарі відбувся траурний мітинг.
– Сьогодні ми прощаємося з нашим захисником, – говорить староста Токарівського старостинського округу Лохвицької громади Роман Краснолуцький, – Цю чудову людину, сина, брата, однокласника любили і поважали всі, хто його знав.Особисто я знав Вову ще зі школи. Завжди привітній, добрий, надійний друг. Впевнений, що і службу в Збройних Силах України він проходив так же гідно, захищаючи нас від ворога.Війна забирає від нас найкращих. Так сталося і в нашому селі. Ми втратили гідного його жителя.
Очільник Лохвицької громади Віктор Радько:
– 24 лютого в наші мирні міста почали сипатися бомби. Відтоді наша Україна щодня оплакує своїх Героїв. Уже вдруге така чорна звістка прийшла в нашу громаду. Ми оплакуємо цього світлого хлопця, якому тільки-но виповнилося 25. Знайте, що він віддав своє життя за нас. Тому жодна пролита сльоза не повинна бути забута.Не пробачимо те горе, яке нам завдала росія. Горіти їй в пеклі!
– Ніколи Україна не стане на коліна перед московією. Ми заслужили бути вільними людьми, заслужили завдяки ось таким хлопцям, – звертається до рідних і всіх присутніх на мітингу Сергій Ніколаєнко. – Володя, ми тобі клянемося, що будемо палити цих нелюдів кожного дня, доки не очистимо від них нашу неньку-Україну!
Священослужителі Української помісної православної церкви відслужили молебінь по Захиснику Вітчизни Володимиру Тищенку.Побратими провели його в останню путь традиційним залпом салюту.Подумки схиляємо свої голови в знак пошани перед тисячами наших воїнів, які боронять нині нашу країну від рашистської орди. Дай Боже, щоб вони залишалися цілими і неушкодженими. Щоб повернулися додому з Перемогою.Можна не сумніватися, що в честь Володимира Тищенка з’явиться і вулиця з його прізвищем. Можливо, в ще якийсь спосіб увіковічать його подвиг.Слава Героям!
