Не раз вже писав, що волонтерська робота тримається на ентузіастах. І свідчень цьому можна навести доволі багато. Ще одним підтвердженням цьому є плетіння маскувальних сіток невеликою групою корсунівчан. За один рік вони сплели і віддали на потреби української армії до пів сотні маскувальних сіток. Як цього вдалося досягнути, розповідає директор Корсунівського сільського будинку культури Таміла Сахно.

– Розпочинали плести маскувальні сітки трохи більше року тому. Ми були одного разу в Сенчі на семінарі, де нам, зокрема, продемонстрували майстер-­клас із плетіння сіток. Запропонували і нам долучитися до цієї справи. З тих пір і плетемо.Є в нас рама довжиною 8 метрів. Найзатребуваніший, мабуть, розмір. Ось у такому форматі й працюємо.

– Хто входить до вашої команди?

– Це працівники Будинку культури Світлана Мусенко та Надія Твердоступ. А також небайдужі люди нашого села, в основному всі пенсійного віку. Катерина Прокопенко, Алла Гергель, Лідія Мусіян. На жаль, остання переїхала до Кременчука.На канікулах чи у вільний час від уроків приходять нам допомогти учні 7–8 класів. А так, в основному ми плетемо своїм невеличким колективом.За цей рік сплели 48 маскувальних сіток. А треба ж іще виконувати і свою безпосередню роботу в Будинку культури.

– За які кошти придбаваєте необхідні матеріали?

– Перший раз зібрали гроші по селу і закупили все необхідне. Вдруге цього чогось не вистачило. Тож коли благодійна організація «Невтомні руки» запропонувала нам долучитися до їхнього волонтерського руху – ми погодилися. Вони надають нам необхідні матеріали, ми плетемо, вони забирають уже готові сітки й відправляють за призначенням.Буває, наші хлопці приїздять у Корсунівку в коротку відпустку, як, приміром, наш Микола Габакан із 92 бригади. Він і розвозить наші сіточки по військових частинах.Ми нікому не відмовляємо. Якщо не встигаємо зробити, їду до Оксани Портяної в Сенчу і обов’язково привожу ту кількість сіток, яка потрібна нашим хлопцям…

Ось так маленька група небайдужих жіночок робить велику справу – не дає згаснути вогнику постійної тилової допомоги нашим захисникам. Бо вся віра у них, найдорожчих.