У відомому львівському Палаці Потоцьких 28 вересня відбувся фінальний етап Міжнародного мистецького конкурсу вокалістів «Незабутня Квітка». Цей конкурс проводять не вперше і присвячений він вшануванню пам’яті легендарної співачки Квітки Цісик, яка жила і творила в США, але мала українське походження і дуже цим пишалася. Так ось на цьому конкурсі Полтавщину гідно представляла наша землячка з Вирішального Надія Попова.

У фінальному етапі конкурсу взяли участь 111 учасників із 63 населених пунктів та 18 областей України. Конкурсантів розподіляли по восьми вікових категоріях. Найчисленніші були категорії, де змагалися юні виконавці. Так, у другій категорії їх було 18 учасників, у третій – 21.Надя була у сьомій віковій категорії, серед дев’яти вокалісток, які (всі, до речі) мали музичну освіту. Приміром, лауреатом першої премії тут стала керівник вокальної студії «Panda music» Марія Маковеєва.

Обов’язковою умовою конкурсу було виконання пісні з репертуару Квітки Цісик. Виконання Надією Поповою пісні «Коханий» просто підкорило авторитетне журі. До нього, до речі, входили відомий український діяч, меценат Роман Грицевич, соліст ансамблю «Орфей», народний артист України Андрій Хавунка, соліст вокальної формації «Піккардійська Терція», лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка, Заслужений артист України Андрій Капраль. Журі визнало Надію Попову лауреатом другої премії цього поважного мистецького конкурсу.

Надія проживає у Вирішальному, працює у Сенчанському будинку дитячої та юнацької творчості, а з березня цього року ще й є художнім керівником Вирішальненського Будинку культури № 2. Лауреатка поділилася своїми враженнями від участі в конкурсі й розповіла про свою любов до пісні.

– Взагалі до Львова на фінал конкурсу ми мали їхати удвох: крім мене, ще й керівник нашого Будинку культури Наталія Бут, – розповідає Надія Попова. – Але Наталія Григорівна з різних обставин не змогла поїхати. Тож до Львова я мала їхати сама – представляти і наше Вирішальне, і нашу Сенчанську громаду, і нашу Полтавщину.

– А як все це для Вас розпочиналося?

– На одній із культрад відділу культури Сенчанської сільської ради виникла ідея спробувати свої сили на відомому конкурсі «Незабутня Квітка».Разом із Наталією Бут ми записали відео, де у нашому виконанні звучать пісні Квітки Цісик. Наталія Григорівна вибрала її пісню «Черемшина», а я – «Коханий». Наші відеозаписи ми відіслали на розгляд журі. Це був перший етап, дистанційний. Через деякий час нам надійшло повідомлення, що ми обидві допущені до другого етапу конкурсу і запрошені у Львів на щорічний Міжнародний конкурс вокалістів «Незабутня Квітка – 2025».

– Ви вже мали досвід участі у подібних конкурсах?

– Так, але в значно менших масштабах. Коли я навчалася у Лохвицькому ПТУ № 27 на перукаря-модельєра, то була переможницею обласного вокального конкурсу «Срібна підкова». До того перемагала у шкільних конкурсах. 

– Ви любите співати…

– Люблю це ще з раннього віку. Цей потяг до пісні помітили ще в четвертому класі, коли я навчалася у Вирішальненській школі. І ось уже більше двадцяти років я на сцені.

– Зрозуміло, що львівський конкурс є особливим у Вашому житті.

– Так. У Львові я, до речі, була вперше і в це місто просто закохалася. Наскільки воно надихає на нашу українську культуру!І, звісно, незабутня атмосфера конкурсу в Палаці Потоцьких. Мені довелося тут змагатися з сильними вокалістками, які до того ж мають академічну музичну освіту і є професіоналами. Я ж – самоучка, можна сказати.

– Проте Ви лауреат ІІ премії й це Ваш заслужений успіх.

– Журі сподобалося…

– Надю, а в своєму творчому житті яку музику, пісні Ви любите?

– Сучасні. Здебільшого виконую естрадні пісні, але якщо треба на концерті, то співаю й народні пісні.

– Є кумири серед виконавців?

– Люблю діджеїв. Але найбільше ціную творчість Юлії Саніної, вокалістки гурту «The Hardkiss».

– Як рідні ставляться до Вашого захоплення піснею, що стала невід’ємною частиною Вашого життя?

– Мене всі підтримують. Чоловікові Артемові подобається, а доньки ще й співають. Старша дванадцятирічна Оля і зі мною вже співає, і сама. І в неї непогано виходить. Любить співати й чотирирічна Іра.

– Це приємно, коли в родині панує така творча атмосфера. Що ж, успіхів Вам і Вашим донькам. Радуйте й надалі людей українською піснею.

– Дякую.