Цей класичний вислів якнайвлучніше підходить до ситуації, що склалася в нашому районі щодо утворення об’єднаних територіальних громад (далі ОТГ). І виходячи з реалій, що виникли на сьогодні, вже після виборів у Лохвицькій і Сенчанській об’єднаних територіальних громадах, хто швидше збагне і пристане на нові суспільні вимоги, хто встигне вхопити отой хвіст фортуни-птиці, той матиме не тільки більше преференцій, а й значно ширші можливості і перспективи.
Моя позиція щодо ОТГ залишається незмінною – одна громада на весь район, без ломки усталених відносин, тільки зі значно зрослими надходженнями і, відповідно, розвитком території. Не тільки на мою думку, це було б правильно, виходячи з контексту історії.
Однак не склалося. Не вдалося тим же очільникам міських і сільських громад, депутатам відповідних рівнів піднятися вище власних переконань і дослухатися до голосу голови РДА Володимира Рязанова, щодо єдності району. Бо якщо хтось ще не зрозумів, то з утворенням Лохвицької і Сенчанської ОТГ розпочалася реакція розпаду Лохвицького району (історія якого налічує зо три віки). Власне, сама історія через певний проміжок часу і визначить, хто ж був правий на даному історичному відрізку.
Тому й назву цієї статті я обрав з огляду ситуації, яку ми маємо на сьогодні. А ще це плід роздумів після передноворічної робочої поїздки голови обласної ради Олександра Біленького до Токарівської і Погарщинської громад. Побував він у цих населених пунктах на запрошення депутата обласної ради, керівника СВК «Токарі» Миколи Бондаря. Познайомився з соціальною інфраструктурою цих населених пунктів.
І що говорити, Токарі справили на очільника обласної ради найсприятливіше враження. Бо всі соціальні об’єкти тут не просто збережені, доглянуті, а ще й їхня матеріальна база постійно зміцнюється. Це стосується що дитсадка, що місцевої школи, і Будинку культури, що медичного закладу і інших об’єктів господарювання.
А тепер у Токарях ще хочуть побудувати і Центр надання адміністративних послуг, мати власну пожежну частину. І тут не просто хочуть, а роблять конкретні кроки для реалізації задуманого: як то виготовлення необхідної документації і придбання техніки.
І хай вже вибачають мене погарщани, але величезна брудна калюжа перед сільським Будинком культури враз нівелювала всі позитивні враження від цього села, що розкинулося в долині.
Тому, коли в прохолодному сільському Будинку культури зайшла дискусія, щодо утворення ОТГ, то, мабуть, найдоречнішими були слова Володимира Рязанова в цьому плані:
– Минули вже і 2015, і 2016 і 2017 роки, коли ви вперто тримаєте кругову оборону і не хочете слухати ні про яке об’єднання. Як стояла оця калюжа всі ці роки, так і стоїть. Що змінилося? Ви б хоча б спробували це змінити. Бо зі створенням ОТГ ви б отримали не лише статус об’єднаної громади, ви б отримали повноваження!
– Ви знаєте, мені байдуже, з ким ви хочете об’єднатися, – промовив тоді Олександр Біленький, – я не буду називати назву жодного населеного пункту, щодо об’єднання з Погарщиною, але мені не байдуже, що ви не хочете зробити на цій території, де видобувають газ і нафту, щоб людям жлося краще.
Про переваги ОТГ наголошували і голова районної ради А.О. Храпаль, і голова сусідньої Сергіївської ОТГ Гадяцького району.
Вже пізніше, розмовляючи з Миколою Бондарем, він висловив таку думку:
– Нещодавно підрахували, що якби Токарі і Погарщина об’єдналися, ми мали б додатково до 30 мільйонів гривень. А так ми їх вже втратили і будемо втрачати далі, якщо не об’єднаємося…
А з містом, у нас немає бажання об’єднуватися, бо вибори до Лохвицької ОТГ продемонстрували, що в депутати потрапляють лише одиниці з приєднаних до Лохвиці сіл, – заключив Микола Бондар.
Що зі всього цього випливає? Так може справді не зволікати з цим об’єднанням, раз процес уже пішов і держава заохочує. Та ще й встигнути відрізати від цього пирога і свій шмат? Бо може так трапитися, що далі в Києві, в уряді, і запитувати не будуть і об’єднають, як їм бачиться, примусово. І хто виграє, а хто програє – можемо тільки гадати.
Можемо ж ми уявити, наприклад, таку гіпотетичну картину, що навколо Заводського (а воно поки що єдине у запропонованому урядом проекті розподілу нашого району на ОТГ в очікуванні) утвориться кілька ОТГ. Тоді перед заводчанами може постати питання чи залишатися у самостійному плаванні, чи до когось приєднуватися? Але на яких тоді умовах?
Словом, запитань, звичайно, багато. І ситуація може змінитися кардинально. Але на сьогодні справді перед багатьма очільниками громад стоїть запитання – чи плести і далі за течією життя, а там будь-що-буде чи прискоритися і дістатися берега у потрібному місці і в потрібний час?..
О. МОСКАЛЕНКО
Фото Б. Левченка
