Навіщо бігти попереду паровоза?
Цей відомий вислів мимоволі напрошується, коли в ЗМІ повідомили, що є в області такі собі «піонери-першопрохідці», яким дуже хочеться іще до нового року розділити Полтавську область на чотири частини. Щоб саме на полтавцях продемонструвати всі «принади» нової адміністративної реформи. Хоча в інших областях з цим не поспішають. Певно, правильно й роблять.
Що ж пропонує група народних депутатів, серед яких і колишній мер Нових Санжар, а тепер нардеп Андрій Река? Вони зареєстрували в парламенті законопроект «Про створення, ліквідацію та зміну меж районів Полтавської області». В цьому законопроекті пропонується розділити Полтавщину на чотири райони – Полтавський, Кременчуцький, Миргородський, Лубенський, що й стануть адміністративними центрами, відповідно, в Полтаві, Кременчуці, Миргороді та Лубнах.
В обґрунтуванні законопроекту зазначається, що в нашій області вже створено 46 із 59 запланованих об’єднаних територіальних громад, що покривають 30% території області.
А раз так, то існуючі районні ради та райдержадміністрації з їхніми структурними підрозділами, а також районні підрозділи центральних органів влади пропонується ліквідувати. Автори законопроекту вважають, що за таких умов існування районних рад та районних адміністрацій (у 25 районах) не є доречним та економічно ефективним.
Основні ж повноваження, які мають здійснюватися на рівні районів – організація вторинної медичної допомоги.
Вже створено чотири госпітальні округи. Тож задля ефективного їх функціонування та реорганізації закладів охорони здоров’я потрібно створити чотири райони (відповідно до існуючих госпітальних округів).
Так і хочеться запитати у законодавців – а як може районна рада розвивати вторинну медичну допомогу (це на рівні центральної районної лікарні сьогодні – прим. автора), якщо у районних рад не буде на це фінансового підґрунтя? Як можна розвивати без грошей?
Якщо так вже переймаються госпітальними округами, а Лохвицький район за цим розподілом віднесли до Миргорода, то спочатку треба зміцнити Миргородську районну лікарню, де раз по зраз творяться «такі діла», що цей заклад вже не вперше потрапляє в скандальну хроніку навіть на центральному телебаченні. Там не те, що нейрохірургів ніяких немає, там просто бракує лікарів!
Роз’яснюю це нашим читачам, щоб вони знали, що лікуватися, якщо й доведеться, то будете саме у цьому закладі, а не на курорті, як дехто, може, сподівається.
І звичайно, окремим рядком про дорогу Лохвиця – Миргород. Її почали місцями ремонтувати, а коли завершать?..
Тож, завершуючи мову про вищезгаданий законопроект, висловлюю сподівання, що його не підтримають у залі Верховної Ради. Занадто він різниться від тієї концепції, що була запропонована на початку децентралізації.
Пригадую слова Володимира Гройсмана з цього приводу, сказані у червні 2015-го, що буде збережено межі районів і областей, замість районних рад утворять виконкоми, а центральна влада на місцях матиме своїх представників, які зможуть ветувати будь-які незаконні рішення місцевої влади, тобто слідкуватимуть за дотриманням Конституції і Законів України.
У цій ситуації, що є на сьогодні, а центральна влада твердо настоює, що процеси децентралізації є незворотними, важливо, що очікує на Лохвицький район. Все таки не заслуговує наш край, що дає в державну скарбницю мільярди гривень доходів, значну частку газу і конденсату – бути в ролі пасинка. Чи район порозтягають на дрібні шматочки і кане він собі в лету? Чи увійде у нові адміністративні утворення однією потужною громадою? Цілісною вже не вийде, бо вже утворено Сенчанську і Лохвицьку ОТГ. Але от щодо останньої, то навколо неї варто було об’єднатися решті. Це, мабуть, останній шанс у такий спосіб подбати про майбутнє нашої малої Батьківщини.
Як пише наш небайдужий до долі району читач В. Ігнатенко: «Що ми маємо і матимемо? Магазинчики. А так хочеться оптимізму для нинішніх і майбутніх мешканців району.
Дивлячись на сьогоднішні ОТГ, згадую дрібненькі колишні райони, той же Петро-Роменський, Сенчанський, Опішнянський, Комишнянський та й інші. Чому вони зникли? Бо були малопотужними. А нас знову хочуть повернути назад. Навіщо?» – запитує читач.
А ще люди пишуть, як поступово Лохвиця втрачає свої установи, їх значимість. Їх все кудись і до сьогодні приєднують. То суд і прокуратуру до Лубен, то податкову і МРЕО до Гадяча, а тепер і Пенсійний фонд до Пирятина. Так скромненькі філії і відділення у нас залишаються. Але якщо не згрупуємося, то така ж доля чекає і на інші районні організації. Бо якими б рожевими фарбами не малювати нам всі принади децентралізації, підводних рифів там ще дуже багато. Об них вже спотикаються ОТГ.
Читачі правильно підмічають, що й за нинішнім розвитком суспільних відносин успіхи мають потужні об’єднані територіальні громади. За дрібними лише певні локальні досягнення – не більше.
Мене люди часто запитують і просять на сторінках «Зорі» висвітлити такі запитання:
– Районна влада виступає за цілісність району?
– Так, – відповідаю.
– Якщо сільські чи міські голови проти, то вкажіть хто? – пропонують. – Бо, бачте, скільки років пройшло, а Стрільцю (колишній перший секретар райкому партії – прим. автора) й досі докоряють, що не дав газовикам будувати в Лохвиці і ті тоді перекинулися на занедбаний Гадяч. Тож хай нащадки знають своїх «героїв».
Власне, таких запитань багато. І не на всі даси однозначні відповіді – потрібен час, що розставляє все по місцях.
Цілком зрозуміло, що в очільників громад є свої переконання, побоювання і амбіції.
Однак, треба усвідомлювати й те, що подекуди ці побоювання перебільшені, а спільна мета є благородною.
У сусідньому Чорнухинському районі (знову чомусь заздримо по-доброму сусідам) прийшли спільно до висновку, що якщо й приєднають їх до Лубен, то увійдуть вони туди однією громадою з центром у Чорнухах. Цікавлюся у знайомих чорнушан – чому так?
«Знаєте, як у нашій державі – сьогодні так, а завтра по-другому. Розвалить діло нехитре, а скласти потім до купи – не складеш. Тому будемо триматися купи, а там воно покаже» – отакі нехитрі відповіді почув я від них.
Виходить, що чорнушани від нас далекоглядніші?..
О. МОСКАЛЕНКО
