Незважаючи на літо, коли, як правило, плин суспільно-політичних процесів «засинає», то нині цього не скажеш як в масштабах держави, так і нашого району зокрема. Багатьох цікавить його як майбутнє, так і сьогодення.
Один з наших активних дописувачів Володимир Ігнатенко, який дуже болісно сприймає розпад Лохвицького району, як він називав, на «квазі князівства», в черговому листі до редакції знову задається рядом запитань і міркувань. Зокрема він пише таке:
«Знову звертаюсь до вас, як до останньої інстанції. Мене обурює те, що на статті в «Зорі» про децентралізацію немає ніякої реакції з боку населення району, а особливо інтелігенції. Вона що «дрімає», чи байдужа до всього що відбувається? Чи, можливо, в районі її зовсім «немає»?
Бо виходить, що всі оті статті – це «волання самотнього в пустелі». Зрозуміла і реакція голів рад – кожен тягне рядно на себе, особливо «самодостатні». Таким на майбутнє Лохвиччини просто-напросто начхати, їм би своє «не програть».
Хоч ми вже й так догралися, що можемо втратити чи послабити нашу районну лікарню. Але це лише перший дзвіночок. Виходить що «PIA DESIDERІA»?
Автор у своєму дописі звертається до редакції ще з рядом запитань, на які б хотів почути відповідь. І ми в подальшому постараємося це зробити. Але сьогодні все ж віддамо перевагу адміністративній реформі. Бо від неї залежить, яким шляхом піде наша держава, і район зокрема, далі.
Тепер стосовно міських-сільських голів. Так, позиція у них у кожного своя. В будь-якому випадку потрібно її враховувати. Сьогодні ми звернулися до Харківецького сільського голови Людмили Анатоліївни Тоцької. Останнім часом доводилося чути нарікання на її адресу, що вона стоїть на заваді територіальному утворенню, яким є ОТГ. Зокрема, така позиція заважає приєднанню до Лохвицької ОТГ Хейлівської громади сусіднього Чорнухинського району. Чи так це? Чи є на те причини? Ці запитання ми задали Людмилі Тоцькій в ході розмови.
– Людмило Анатоліївно, Вам дорікають, що Ви не хочете ні з ким об’єднуватися. Чому?
– Я відповім дуже просто – мене, як і всіх голів рад, обирали жителі громади. І проти їх волі я не піду. А розповідати, що апарат сільської ради і сільський голова не бажають об’єднуватися чи приєднуватися, бо тримаються за стілець – це наклеп. І я це можу довести.
– Яким чином?
– Бо, мабуть, найбільше громадських слухань з даного питання відбулося саме на території Харківецької сільської ради.
Ще на 38-ій сесії 6 скликання сільської ради, що відбулася 24 квітня 2015 року, ми обговорили Закон України «Про добровільне об’єднання громад». Тоді свої думки висловили всі присутні на засіданні – депутати сільської ради, члени виконкому, керівники наших установ, які були одностайні в тому, що об’єднання повинно бути лише за згоди жителів громади.
– Знаю, що найперша пропозиція до Вас щодо об’єднання надійшла від сусідів – безсальчан…
– Так. 23 червня 2015 року відбулися громадські слухання, на яких були присутні 58 чоловік і де розглядалася пропозиція Безсалівської сільської ради щодо добровільного об’єднання чотирьох громад, а саме сіл Безсали, Бербениці, Харківці та Богодарівка Чорнухинського району. Однак ця пропозиція була відхилена.
15 лютого 2017 року знову відбулися громадські слухання, на яких були присутні 109 жителів із правом ухвального голосу. Знову розглядалися пропозиції безсалівської громади. Але рішення було незмінним – Харківці залишаються самостійною громадою.
Після цього, у березні 2018 року відбулися ще одні чергові збори. Окрім того, на пленарних засіданнях Харківецької сільської ради ми чотири рази розглядали як пропозиції Безсалівської сільської ради, так і Лохвицької міської ради. Але депутати керувалися думкою своїх виборців і твердо стоять на тому, що ми маємо залишатися самостійною громадою.
– Можливо, людям недостатньо розказували про переваги децентралізації?
– Ні. Розповідали не лише одні ми. До нас приїздили і голова райдержадміністрації, і його заступники, керівники відділів, і голова районної ради з працівниками апарату районної ради, не кажучи вже за колег – голів з Безсал і Лохвиці. Роз’яснювали людям всі переваги. Але…
– Можливо, Вас щось не влаштовує чи апарат сільської ради?
– Ні. І Олександр Григорович Дігтяр, і Віктор Іванович Радько і мені, і працівникам сільської ради гарантували, що в разі об’єднання, всі і далі будуть працювати.
Так що звинувачувати нас в тому, що ми тримаємося за стільці – немає ніяких підстав. Як вирішать жителі сільської ради – так і буде.
– Людмило Анатоліївно, а чому в людей такий опір щодо об’єднання?
– Напевно, тому, що на своєму віку вони пережили вже такі реформи. А що з цього вийшло – відомо.
– А якщо примусово сільську раду приєднають до когось, що робитимете тоді?
– Ми – люди законослухняні. Тож що буде, те й буде. Жаль, якщо буде гірше, бо ми своїм закладам – і дитсадку, і школі, і Будинку культури, і клубові (в с. Западиці) та іншим – допомагаємо чим можемо і намагаємося утримувати їх на гарному рівні. Не хотілося б все це втратити.
– Особисто Ваша думка, як мешканки нашого району, а не посадової особи, як краще було б об’єднатися?
– Я твердо переконана, що потрібно було об’єднуватися в одну громаду, в межах району. Це була б така сильна громада, можливо, найкраща, найпотужніша, зважуючи на наші ресурси.
Не потрібно було б створювати по кілька відділів освіти чи культури, чи ще щось. Тоді б і районна лікарня і інші районні установи мали б належну підтримку.
Щодо сіл, то можна було б розписати чіткі «правила гри», в залежності від внеску, кількості населення, потреб і т. д. І не сумніваюсь, що при вмілому керівництві у нас би все вийшло. А так, виходимо з тих реалій, що склалися на сьогодні…
Розмову вів О. Москаленко
ПІСЛЯМОВА.
Доповнюючи це інтерв’ю і відповідаючи читачеві В. Ігнатенку,
додам, що на сесії Гирявоісківецької сільської ради
депутати підтримали пропозицію приєднатися
до Лохвицької об’єднаної територіальної громади.
Так що процес триває…
