У травні цього року на сторінках «Зорі» ми розповідали про історію будинка з башточками, в якому нині розмістилася Лохвицька міська публічна бібліотека імені Григорія Сковороди. А сьогодні хотілося б пригадати історію людей, які все життя віддали бібліотечній справі, пропагуючи із покоління в покоління любов до книги. Власне, і в самому літописі «Зорі» немало розповідей про цей заклад, де переплелися цілі пласти книжкових епох, журналів і газет, притаманних подиху того чи іншого часу.
Багато цікавого з історії бібліотечної справи розповіли під час імпровізованого «круглого столу» провідний бібліограф Лохвицької публічної бібліотеки Олена Петрич і колишні працівниці цього закладу, ветерани галузі Ніна Миколаївна Мележик, Тетяна Василівна Лубенець, Ольга Петрівна Мірошниченко та Наталія Миколаївна Єна.
Звісно, їхні спогади торкнулися історії бібліотеки, її працівників із періоду 1976 року, коли у стінах колишньої будівлі Лохвицького товариства сільських господарств бібліотека нарешті здобула свою постійну адресу. А до того часу вона змінювала її неодноразово. Жаль тільки, що сьогодні мало хто й розповість про це. Збереглися, наприклад, світлини розбитої фашистами у 1943 році будівлі бібліотеки, що розташовувалася тоді по вулиці Лубенській, нинішня Шевченка, біля Народного будинку. У тій же будівлі розміщувалися і експонати краєзнавчого музею.
А ще раніше, у 18 столітті, тут містилася козацька школа, в якій певний час викладав Григорій Сковорода. Ось чому в 1922 році рішенням повітвиконкому бібліотеці було присвоєно ім’я народного просвітителя.
У 1941 році бібліотечний фонд налічував 16 тисяч книг. Але після двох років німецько-фашистської окупації збереглися лише 4 тисячі.Розквіт бібліотечної справи в Лохвицькому районі прийшовся на 90-ті роки. Тоді центральна районна бібліотека мала 6 відділів – методичний, стаціонарного і нестаціонарного обслуговування, зберігання і використання єдиного книжкового фонду, комплектування і обробки літератури, дитячий абонемент. У районній бібліотеці працювало 20 творчих працівників. А книжковий фонд усієї бібліотечної системи становив понад 600 тисяч екземплярів (!).
Сьогоднішньому поколінню зі смартфонами, напевно, не уявити, яку колосальну просвітницьку силу несла в собі бібліотека.З 1981 року для нестаціонарного обслуговування населення району почали використовувати бібліобус.
Наталія Миколаївна Єна пригадує, як із книгами, журналами приїздили не тільки в далекі села, де не було стаціонарних бібліотек, а й на тракторні бригади, ферми, підприємства, де працівники брали для читання книги. Бібліотекарі, окрім цього, ще проводили і роз’яснювальну роботу. Звісно, що за вимогами того часу, в якому жили.
До 1976 року в приміщенні колишнього товариства сільських господарів працювало дві районні бібліотеки: дитяча і для дорослих.Очолювали їх, відповідно, Ольга Яківна Михайленко та Тетяна Олександрівна Савченко.
У 1976 році була проведена централізація, що об’єднала бібліотеки району в одну централізовану систему. Очолила її тоді О. Я. Михайленко, яка працювала на цій посаді до 1979 року.
Наступним директором була Марія Іллівна Бондар, яка присвятила бібліотеці все своє життя. Прийшовши працювати в районну бібліотеку ще в 1954 році, вона займала різні посади. Десять років вона працювала директором, стоячи, можна сказати, біля витоків бібліотечної мережі колишнього Лохвицького району.
Гідно продовжили бібліотечну справу Наталія Миколаївна Білик, яка займала посаду директора з 1989 по 1995 роки, та Людмила Дмитрівна Пономаренко, яка пропрацювала на цій посаді більше двох десятиліть, а її бібліотечний стаж становив майже 40 років.
У Лохвицькій книгозбірні змінилося не одне покоління працівників, для яких бібліотека стала другою домівкою, які кращі роки свого життя віддали улюбленій роботі.На превеликий жаль, не збереглися прізвища перших бібліотекарів.
Можливо, вміщені на цій сторінці світлини воскресять у пам’яті забуті імена.
Сьогоднішні працівники з повагою згадують справжніх ентузіастів бібліотечної справи, для кого їхня робота стала покликанням. Це – Ольга Петрівна Мірошниченко, Ніна Миколаївна Мележик, Тетяна Василівна Лубенець, Віра Пилипівна Потькало, Надія Володимирівна Філянська, Лідія Олексіївна Дяченко, Валентина Миколаївна Соколова, Неля Іванівна Дунда, Любов Іванівна Гавриленко, Наталія Іванівна Рясна, Валентина Миколаївна Цюцюра, Наталія Миколаївна Єна, Євгенія Миколаївна Распутько, Євдокія Юхимівна Галабуцька, Катерина Григорівна Удовик…
Певно настане час, коли сучасні технології зовсім витіснять із повсякденного ужитку книги. Чесно кажучи, трохи жаль і світ книги, взагалі друкованого слова. Але назавжди в історії залишаться люди, які десятиліттями несли до людських сердець книги.
Це невмирущі скарби мудрості.Тож саме їх і хотілося згадати добрим словом у цій газетній статті, що теж свого роду є літописом рідного краю…
