Дуже цікава подія в культурно-мистецькому житті Сенчанської громади відбулася напередодні цього року. В Жданах була відкрита виставкова зала з колекцією найрізноманітнішої української вишивки. Уже сам факт популяризації народних традицій у невеликому сільському населеному пункті викликає повагу. А коли знайомишся з організаторами цієї колоритної виставки, ще й захоплюєшся сподвижництвом людей, які бережно ставляться до історії українства, його творчого надбання, що налічує не одне століття. Невипадково і сама назва це уособлює – виставка аматорів та митців народного мистецтва імені Лідії Нагоги.Прикметно, що організатором і творцем виставкової зали є уродженка Жданів Ольга Дерев’янко (по-дівочому Нагога), і відкриття цієї зали є ще і даниною пам’яті рідній мамі. Ольга Михайлівна виявилася напрочуд комунікабельною і цікавою співрозмовницею. А про українську вишивку, як я зрозумів, вона може розповідати годинами. Але розпочали ми розмову зі спогадів про її маму, чиїм іменем Ольга Михайлівна вирішила увіковічнити виставкову залу у рідному селі.
13 січня у Лохвицькому Будинку культури відбувся урочистий захід у рамках Всеукраїнського соціального проєкту «Ми українці – усі одна родина». У ньому взяли участь родини зі внутрішньо переміщених осіб, які оселилися у час війни на Лохвиччині. Вони представили свою творчість.
Не раз вже писав, що волонтерська робота тримається на ентузіастах. І свідчень цьому можна навести доволі багато. Ще одним підтвердженням цьому є плетіння маскувальних сіток невеликою групою корсунівчан. За один рік вони сплели і віддали на потреби української армії до пів сотні маскувальних сіток. Як цього вдалося досягнути, розповідає директор Корсунівського сільського будинку культури Таміла Сахно.
У листопаді цього року виповнилося 50 років відтоді, як відкрив свої двері новий районний Будинок культури. Про передісторію його спорудження та про різноманітне мистецьке життя у новому закладі культури розповідь у цій статті. Це свого роду ретроспектива минулого, яке ми маємо пам’ятати.
Загиблого Героя російсько-української війни Олександра Чайку заводчани провели в останню путь 22 листопада цього року. Він був хоробрим воїном і захищав Україну з перших днів повномасштабного вторгнення рашистів. Пішов захищати рідну землю добровольцем, хоча й мав повне право на відстрочку.