На початку року ми інформували наших читачів, що Лохвицька міська лікарня поповнилася унікальним обладнанням, яке дозволяє проводити операції з мінімальним хірургічним втручанням. Це сталося завдяки Сенчанській громаді, що виділила близько шести мільйонів гривень із сільського бюджету для придбання цього сучасного обладнання.

Укотре переглядаю відеоролик: мила дівчинка біжить на вулицю, де на неї чекають папа з Вовою. А вулицею йде солдат. У його руках – квітуча гілочка, яку він дарує дитині. Цей кадр сповнений великого змістового навантаження: воїн оберігає спокій дівчинки, а вона танцює, вбираючи в себе красу і гармонію навколишнього світу. В Улі є майбутнє – чисте і добре, захищене від «руського міра», спроможного лише на зло.

Комунальне підприємство «Добробут-сервіс» після реорганізації, викликаної переходом із підпорядкування Лохвицькій районній раді до Лохвицької міської, з 2018 року виконує ряд важливих функцій. На прохання читачів, які цікавляться, навіщо в місті два комунальних підприємства, ми дізналися, які саме. А також детально довідалися про виробництво паливних пелет, яке розпочали тут у серпні минулого року. Завдяки власному виробництву палива затрати на обігрів навчальних закладів Лохвицької громади скоротилися майже удвічі.

Жителі Лохвицького краю пишаються видатними земляками, які стали відомими, здійснивши наукові відкриття, написавши книги, здійснивши подвиги… Серед таких особистостей – Анатолій Кабар – учений-біолог, директор Дніпровського ботанічного саду, викладач Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, автор численних книг і наукових робіт. Анатолій Миколайович народився і виріс у Лохвиці, а рід його походить із Ісківців (Синецьких). Буває на малій батьківщині, відвідує рідних і друзів під час відпусток.

«Про нього навіть придумати щось негарне не вийде, настільки був світлою і чистою людиною…» Так розповідають про Миколу Рибалка його друзі, однокласники, педагоги, які його навчали, заводчани, з якими він жив і трудився. 22 січня сотні жителів Заводського прийшли провести в останню путь свого земляка, який загинув на цій ненависній війні, яку принесла на нашу землю сатанинська росія. Був невеликий символізм, що прощання з Солдатом-Захисником відбулося саме в день державного свята – Дня Соборності України. За незалежність і свободу якої Микола Рибалко віддав найдорожче – своє життя.