Валентин Кузьмич Дольський – єдиний, хто залишився з учасників Другої світової війни у Лохвицькій територіальній громаді. 24 червня йому виповнилося 95 років. Але, незважаючи на свій поважний вік, Валентин Кузьмич зберігає життєву енергію і оптимізм та має ясний розум.

Під час війни Вінстону Черчіллю принесли на розгляд бюджет країни. Погортавши документ, він запитав: Під час війни Вінстону Черчіллю принесли на розгляд бюджет країни. Погортавши документ, він запитав: – А де ж витрати на культуру?– Так війна ж іде! Яка культура?– Якщо немає культури, навіщо ми тоді воюємо? – здивувався прем’єр міністр Великобританії.Традиційно, 18 травня, світова культурна спільнота відзначає Міжнародний день музеїв. Це професійне свято хранителів загальнолюдських національно-культурних цінностей було затверджене у 1977 році за рішенням Генеральної конференції Міжнародної ради музеїв.Лохвицький краєзнавчий музей імені Г. С. Сковороди створений у 1919 році і є одним із найстаріших музеїв не лише Полтавщини, а й України.

Віки затріпотіли. Затремтіли руки. Зі старечих очей побігли сльози. Старий батько, тримаючи обома руками багряно-мармурового кольору коробочку з орденом, цілував її, наче торкався чола свого сина.

Є люди, з якими можна говорити годинами. І не про будь-що, а відкривати для себе історію цілої родини. Та не тільки, власне, родини, а й історію свого міста, краю, навіть країни. Ось таким співрозмовником є лохвичанин Борис Наумович Урецький. Він – один зі старожилів Лохвиці. Такі люди ще цінні й тим, що несуть у собі цілий пласт знань різних епох, які їм довелося пройти за своє життя.Борису Наумовичу торік виповнилося 80. Багато хто з жителів Лохвицького району знає його як колишнього директора Червонозаводського хлібозаводу. Він активно долучався, коли єврейська община кілька років тому проводила заходи, пов’язані з трагічною історією Лохвиці. В «Зорі» ми не раз писали про трагічні події у травні 1942 року, коли фашисти біля околиці Лохвиці – Благодарівки – розстріляли сотні євреїв, жителів Лохвиці.Для багатьох – він корінний лохвичанин. Хоча історія його непростого життя насправді відкриває багато незвіданого. Для молодого покоління лохвичан це беззаперечно.Та, власне, не лише для молодого.У кількохгодинній, ґрунтовній, неквапливій розмові Борис Наумович через призму свого життєвого шляху повідав цілу сагу, адже йому випало жити на зламі двох епох. І слухаючи його спогади, що повертали пам’ять майже на 80 років назад, я ловив себе на думці – як вразливо вони переплітаються зі сьогоднішньою реальністю. Бо людство навіть не могло припустити, що жахливе, потворне обличчя війни може знову з’явитися у ХХІ століття. На жаль, концентроване зло прийшло з одурманеної фашизмом росії. І чорна карта випала саме на долю України. Сподіваємося і віримо, що всю цю рашистську наволоч разом зі зрадниками, що плюнули неньці-Україні в обличчя, буде вигнано з нашої землі.А тепер зануримося у світ спогадів Бориса Наумовича Урецького.

У нашому інтерв’ю із Вікторією ЖИТНЬОЮ ви дізнаєтеся про її шлях із Харкова у Лохвицю, яку вона знає вже 15 років, а також про особливості професії подолога, що тільки набирає обертів в Україні.