Минулого тижня у Токарях провели в останню путь Героя сучасності, відданого захисника Батьківщини Володимира Тищенка.

Оцінюючи ті величезні страждання і збитки, які зазнає наш народ і держава внаслідок злочинної агресії російської федерації проти України та аналізуючи факти і події, що відбуваються зараз після майже півторамісячного спротиву ЗС України та нашого народу з відбиттям навали російської орди, хотілося б підняти через нашу газету одне питання, яке напевно хвилює багатьох свідомих та інформованих громадян.

Із перших днів війни в Лохвицькому міському Будинку культури розмістився Центр підтримки внутрішньо переміщених осіб. Як його створила Лохвицька громада, чим саме він займається, де селяться прибулі до Лохвиччини, що розповідають волонтерам біженці – «Зорі»  розповіли начальник відділу культури Лохвицької міської ради Сергій Марченко та головний спеціаліст відділу Наталія Плюйко.

Навіть у страшному сні не міг ще місяць тому уявити, що доведеться, як журналісту, описувати стільки трагічних подій на моїй любій серцю Лохвиччині. А все через те, що у наш мирний дім увірвалися рашистські окупанти. Не «наївшись» у 2014-му Криму і частини Донбасу, кремлівський боягузливий карлик, що десь переховується у бункері чи то за Уралом, чи в Забайкаллі, вирішив у своїх «царських» мареннях захопити і всю Україну.

Бодаквяни проводжали в останню путь Героя, свого земляка, низько схиливши голови і стоячи на колінах. Це був прояв найвищої людської Поваги до воїна-захисника, який віддав своє життя, захищаючи свою Батьківщину від російського агресора. Віроломна війна, розпочата кремлівською клікою на чолі з путіним, забрала життя ще одного українця. Українця, який у цивільному бутті займався благородними, мирними справами. Але, коли над Україною нависала  небезпека, коли рашистська росія сунула на наші землі, він брав до рук зброю і ставав на захист рідної Батьківщини.