Вважається, що людина може адаптуватися до будь-яких обставин і навчитися чого-завгодно, навіть відчувати запах війни… Про це ми поговорили із Вітою БАЙДИК – практичним психологом, викладачкою і двічі переміщеною особою із Луганщини.

Минулого тижня у Токарях провели в останню путь Героя сучасності, відданого захисника Батьківщини Володимира Тищенка.

Оцінюючи ті величезні страждання і збитки, які зазнає наш народ і держава внаслідок злочинної агресії російської федерації проти України та аналізуючи факти і події, що відбуваються зараз після майже півторамісячного спротиву ЗС України та нашого народу з відбиттям навали російської орди, хотілося б підняти через нашу газету одне питання, яке напевно хвилює багатьох свідомих та інформованих громадян.

Із перших днів війни в Лохвицькому міському Будинку культури розмістився Центр підтримки внутрішньо переміщених осіб. Як його створила Лохвицька громада, чим саме він займається, де селяться прибулі до Лохвиччини, що розповідають волонтерам біженці – «Зорі»  розповіли начальник відділу культури Лохвицької міської ради Сергій Марченко та головний спеціаліст відділу Наталія Плюйко.

Навіть у страшному сні не міг ще місяць тому уявити, що доведеться, як журналісту, описувати стільки трагічних подій на моїй любій серцю Лохвиччині. А все через те, що у наш мирний дім увірвалися рашистські окупанти. Не «наївшись» у 2014-му Криму і частини Донбасу, кремлівський боягузливий карлик, що десь переховується у бункері чи то за Уралом, чи в Забайкаллі, вирішив у своїх «царських» мареннях захопити і всю Україну.