Вони цілодобово несуть бойове чергування. А коли приходить тривожний сигнал до служби «101», вони першими йдуть у вогняне пекло, щоб рятувати чиєсь життя, при цьому ризикуючи власним.17 квітня вогнеборці Державної служби з надзвичайних ситуацій відзначають своє професійне свято – День пожежної охорони. Напередодні ми поговорили з начальником Лохвицького районного сектору Головного управління ДСНС у Полтавській області, підполковником служби цивільного захисту Олександром Сілютіним. У ході розмови, звичайно, торкнулися поточних справ служби, але ще більше поговорили про її майбутнє. А воно в світлі адміністративних реформ (подекуди абсурдних за змістом) виглядає тривожно. Власне, з приводу цих реформ і розпочалася наша бесіда.

Цікава штука – життя. Тільки швидкоплинна. Роки летять, наче трійка вороних на широкому шляху, обабіч якого залишаються лише події…

Востаннє Микола Бондар давав широке інтерв’ю «Зорі» років із п’ять тому. Багато що відбулося і змінилося за цей час. Тим цікавіше було почути його судження не лише про цей п’ятирічний його життєвий проміжок, а й загалом про те, що переживаємо ми всі зараз разом. Тим більше, що й привід поговорити підвернувся доречний – Миколі Митрофановичу  у день Благовіщення, виповнилося 55 років. З чим його ми і вітаємо.

Ми з ним розмовляємо у просторому кабінеті, стіни якого зберегли епоху 90-х років, коли тодішній колгосп імені Ілліча очолював справжній господар, непересічна Особистість Григорій Іванович Андрусенко. Саме завдяки йому Токарі набули тої упорядкованості в забудові, що збереглася і понині в центрі села.Меморіальна дошка Г. І. Андрусенку є на приміщенні контори СВК «Токарі». А сам Микола Бондар завжди з вдячністю згадує свого наставника. І, між іншим, не соромиться від того, що сидить за тим столом, за яким, свого часу, сидів і Григорій Іванович.

– А навіщо щось змінювати, коли меблі такі всі добротні, прослужать ще сотню літ. Просто викинути гроші, бо так сьогодні модно – я не хочу. Хай краще вони послужать у наших спільних, господарських справах.

Власне, і сама розмова з ювіляром теж точилася здебільшого про справи загальні, аніж його особисті.Розпочали, приміром, з господарських. Зокрема, як функціонує СВК «Токарі», яких пріоритетів дотримується у своїй діяльності?

Бути чи не бути Лохвицькій лікарні?

Автор  |  Понеділок, 22 березня 2021 00:00  |  Опубліковано в Новини району

Саме так, ледь не за «Гамлетом», розвиваються останнім часом події навколо Лохвицької (тепер уже міської) лікарні. Минулого тижня відбулася низка засідань різного рівня, на яких ішлося про фінансування головного медичного закладу Лохвиччини. Подекуди їх хід нагадував битву за мільйони, а чаша терезів, як маятник, коливалася то в одну, то в іншу сторону.

Пандемія, COVID-19, карантин, локдаун, вакцинація – ці слова, мабуть, стали найбільш уживаними у нашому повсякденному лексиконі.

Зокрема зараз точиться багато розмов щодо щеплення індійською вакциною CoviShiеld, яку першою доставили до України.Як вона діє? Які відчуття і симптоми переживають ті, кому здійснили перше щеплення? Як проходить вакцинація на Лохвиччині? З цими запитаннями я звернувся до головного лікаря Лохвицької міської лікарні Віктора Бурлея. Минулого четверга він першим прийняв дозу вакцини від коронавірусу.

День Валентина – ще один привід замислитися про таке глибоке і багатогранне почуття, як кохання! У нашій бесіді – герої діляться власним досвідом та баченням через призму своєї сфери діяльності. Тож, дорогі читачі, тут ви знайдете цікаві життєві історії і корисні лайфхаки!