Олександр Москаленко

Олександр Москаленко

Dolor donec sagittis sapien. Ante aptent feugiat adipisicing. Duis interdum sed arcu et nullam eu accumsan nam gravida vulputate sed. Dolor urna integer consectetuer. Quam duis ligula viverra. Vitae turpis elementum donec massa at vitae tortor. Eget vitae est sed.

Хоча шлях від ідеї до її втілення в конкретну будову був доволі непростим. І як знати, якби не настирливість окремих людей, то такого сучасного торгового закладу в древній Лохвиці могло б і не бути. Втім, усі перипетії вже позаду і «Маркет ОПТ» 22 червня 2023 року розкрив свої обійми для сотень і тисяч покупців.

– Сьогодні я для себе усвідомила, що вперше нікуди не спішу, – ділиться своїми відчуттями Альбіна Олександрівна Герасименко. – І що з мене впав тягар відповідальності, що я маю щось десь встигнути, когось не підвести, комусь порадити…

Четвер, 25 травня 2023 00:00

БУДИНОК ІЗ БАШТОЧКАМИ

Ми щодня проходимо повз нього. Звичайно, ні на мить не замислюючись, що перед нами будівля у прямому сенсі історична. За 116 (!) років тут відбулося стільки подій! Можна тільки уявити, скільки епох пережили металеві сходи з поручнями, що до сьогодні зберегли свою автентичність. І які прикрашають герби знаних людей Лохвиччини, які жили і творили більше століття тому.

Сучасна медицина розвивається настільки швидкими темпами, що те, що вчора здавалося недосяжним, нездійсненним, сьогодні вже стало звичним, апробованим до викликів дня. Можна пригадати гарячі дискусії в українському соціумі щодо трансплантації органів. Ці дискусії велися на фоні того, що сотні, якщо не тисячі українців очікували свого порятунку в закордонних клініках у надії на пересадку донорського органу. Врешті Верховною Радою був прийнятий закон, що узаконив трансплантацію органів. Після чого такі операції стали проводити і в Україні.Сучасна медицина розвивається настільки швидкими темпами, що те, що вчора здавалося недосяжним, нездійсненним, сьогодні вже стало звичним, апробованим до викликів дня. Можна пригадати гарячі дискусії в українському соціумі щодо трансплантації органів. Ці дискусії велися на фоні того, що сотні, якщо не тисячі українців очікували свого порятунку в закордонних клініках у надії на пересадку донорського органу. Врешті Верховною Радою був прийнятий закон, що узаконив трансплантацію органів. Після чого такі операції стали проводити і в Україні.Загалом за прогнозами міжнародних експертів до 2040 року більш ніж 60 відсотків оперативних втручань, що виконуються при лікуванні різних патологічних станів та захворювань, будуть пов’язані з трансплантацією органів, тканин та клітин.Разом із тим, трансплантологія широкого поширення в Україні ще не набула. Особливо це стосується глибинки. Навіть у нашій Лохвицькій лікарні не раз бували випадки, коли мозок людини вже відмер, і якби була згода рідних, то оперативно вилучені здорові органи комусь би врятували життя. Але…От щоб розібратися в цих «але», ми зустрілися нещодавно з директоркою з розвитку Першого медичного об’єднання Львова Іриною Заславець. Наша землячка, зокрема, відома своїм високопрофесійними репортажами на каналі СТБ щодо трансплантологічних операцій, які проводить відомий хірург Борис Тодуров. Власне, вона в цій царині – дока. Тому спілкуватися з нею і цікаво, і повчально, і пізнавально.

На початку року ми інформували наших читачів, що Лохвицька міська лікарня поповнилася унікальним обладнанням, яке дозволяє проводити операції з мінімальним хірургічним втручанням. Це сталося завдяки Сенчанській громаді, що виділила близько шести мільйонів гривень із сільського бюджету для придбання цього сучасного обладнання.

«Про нього навіть придумати щось негарне не вийде, настільки був світлою і чистою людиною…» Так розповідають про Миколу Рибалка його друзі, однокласники, педагоги, які його навчали, заводчани, з якими він жив і трудився. 22 січня сотні жителів Заводського прийшли провести в останню путь свого земляка, який загинув на цій ненависній війні, яку принесла на нашу землю сатанинська росія. Був невеликий символізм, що прощання з Солдатом-Захисником відбулося саме в день державного свята – Дня Соборності України. За незалежність і свободу якої Микола Рибалко віддав найдорожче – своє життя.

Четвер, 02 лютого 2023 00:00

ТРАДИЦІЇ ВОДОХРЕЩА

Цьогоріч на Водохреща погода була зовсім не притаманна як для цього третього різдвяно-новорічного свята, що завершує цикл святкових «празників». Пригадайте хоча б морозяний сніжний січень, до того ж мирний, минулого року

Четвер, 15 грудня 2022 00:00

життєва дорога довжиною 100 років

Ви тільки на хвильку уявіть початок цієї життєвої дороги – 2 грудня 1922 року! 100 років тому. Ще не було навіть створено СРСР – країни, в якій пройде 70 років життя нашої героїні. І на очах якої ця країна зникне з карти Землі. Натомість утвориться вимріяна століттями нова держава Україна. І вся історія українського народу ось уже 100 (!) років пропливає перед її очима.

Середа, 16 листопада 2022 00:00

Роман зі світлим позивним «Ромео»

Вже більше восьми років на сторінках «Зорі» ми пишемо літопис героїчної боротьби українського народу проти очманілої московії. Ми пишемо про лохвичан, які поклали на олтар перемоги над росією свої життя. Після повномасштабного вторгнення рашистів алея загиблих Героїв Лохвиччини, на жаль, поповнюється новими іменами. Але вони мають назавжди залишитися в нашій пам’яті.Вже більше восьми років на сторінках «Зорі» ми пишемо літопис героїчної боротьби українського народу проти очманілої московії. Ми пишемо про лохвичан, які поклали на олтар перемоги над росією свої життя. Після повномасштабного вторгнення рашистів алея загиблих Героїв Лохвиччини, на жаль, поповнюється новими іменами. Але вони мають назавжди залишитися в нашій пам’яті.Сьогодні мені б хотілося доповнити розповідь про Романа Бутка, мешканця села Юсківців, солдата української армії, якого провели в останню путь 13 жовтня. Я не випадково на початку зазначив, що вже вісім років ми пишемо про наших Героїв. Починаючи з 2014 року, ми практично були у кожній траурній процесії.Того ж дня, 13 жовтня, в Лохвиці прощалися з військовослужбовцем 46-ої окремої десантно-штурмової бригади Дмитром Гаврилком, який воював пліч-о-пліч зі своїм побратимом  Романом Бутком, і з яким разом і загинув у одному бліндажі, куди потрапив ворожий снаряд.На Іванівському цвинтарі в Лохвиці разом із сотнями містян ми віддали останні військові почесті Дмитру Гаврилку. Про обидві траурні процесії «Зоря» писала 21 жовтня №38. Однак сьогодні ми хочемо доповнити розповідь про Романа Бутка, виконуючи свій журналістський обов’язок як перед читачами, так і рідними загиблого Захисника України.Роман був справжнім воїном – безстрашним, сміливим і водночас світлим і добрим. Ми у цьому ще раз переконалися, слухаючи розповіді як його рідних та знайомих, так і бойових побратимів. Хай він назавжди таким залишиться в нашій історії.

Не знаю чи правий я, чи не правий, але коли триває кривава війна, коли щодня гинуть десятки наших Захисників і Захисниць, коли ми мало не з номера в номер публікуємо в «Зорі», як у наших трьох громадах проводжають загиблих воїнів у останню путь, коли бачимо сльози і ридання їх матерів і рідних, врешті, коли московія збирає півторамільйонне (!) військо очманілих убивць, які «жаждут мести», то найменше, чого б хотілося – так це знову занурюватися у гущу чвар, протистояння між очільником Лохвицької громади Віктором Радьком і групою депутатів у складі 14 чоловік, які є його опозицією. У соцмережах вони виклали свою позицію щодо небажання брати участь у сесійних засіданнях. Натомість міський голова запросив журналістів, щоб викласти своє бачення ситуації, яка виникла. Скажемо прямо, нездорової. Запросили на цю зустріч із ним і журналістів «Зорі». Природно, що ми не могли оминути можливості задати очільнику громади ряд запитань, що хвилюють лохвицьку спільноту, і не лише про сесійну роботу. Задавали запитання ми разом із Петром Сеником із Заводського, знайомим багатьом по Ютуб-каналу «Баба Яга проти».