«Чому у людей виходить, а у нас – ні?» Часто запитують мене лохвичани, коли мова заходить про ту чи іншу справу, яку «клинять» різні обставини, різні персонажі з усіх сторін. Що тут відповісти? Напевно, кожне місто, як і конкретна людина, має свою карму. Це так – спрощено. А в деталях набагато складніше. І як почнеш розплутувати той клубочок, то вервечки тягнуться в усі боки.

Мабуть, неодноразово помічали жінок, велосипеди яких обвішані кількома пакетами. І, мабуть, мало хто замислився: чому так у них щодня? А все дуже просто. Це надійні помічниці одиноких престарілих. І вони виконують замовлення стареньких, які вже не в змозі відвідувати магазини, аптеки, різні установи...Мабуть, неодноразово помічали жінок, велосипеди яких обвішані кількома пакетами. І, мабуть, мало хто замислився: чому так у них щодня? А все дуже просто. Це надійні помічниці одиноких престарілих. І вони виконують замовлення стареньких, які вже не в змозі відвідувати магазини, аптеки, різні установи...Напередодні Дня працівників соціальної сфери ми поцікавилися у директора Центру надання соціальних послуг Лохвицької міської ради Світлани Ждан, який спектр послуг надають працівники центру.

Таку назву має добровільна волонтерська група справді невтомних жінок, яких об’єднує самовіддана, можна сказати, звитяжна праця на благо наших збройних сил, в ім’я Перемоги України. Вони працюють на різних роботах, мають різний вік, уподобання, але у свій вільний час вони збираються разом, щоб виготовити черговий покров захисту для наших хлопців. Рідні багатьох із них знаходяться на фронті. І, певно, кожного разу відправляючи їм, туди, чергову маскувальну сітку, ці жінки потайки про себе промовляють: щоб вона вберегла наших воїнів від ворожого ока.

Про її «Лавандовий дворик» «Зоря» писала років зо два тому, коли його обриси тільки вимальовувалися на обійсті Олени Фур’євої. І це був її перший рік втілення власної мрії у рукотворну фантазію лавандового розмаїття. Тепер у неї є неоціненний досвід, власний блог в «Інстаграмі» і своя оаза у Гирявих Їсківцях, де вона мешкає з родиною.

Підрив рашистами дамби  Каховської ГЕС наробив багато біди жителям Херсонщини. «Асвабадітєлі» з півночі «асвабадили» місцевих мешканців від нормального життя. Нині їм на допомогу прийшло 13 областей України, в тім числі й Полтавщина, бригади яких допомагають херсончанам долати наслідки затоплення.

27 липня зала Лохвицького міського будинку культури зібрала новий аншлаг. Не було жодного вільного місця, чого завсігдатаї нашого осередку культури не спостерігали вже давно. Багато хто пожалкував, що не придбав квитка заздалегідь. А отже і втратив можливість насолодитися акторською майстерністю виконавців Київського українського сучасного театру. Де, звісно, родзинкою того вечора була гра народної артистки України Ольги Сумської. Її роль Секлети зі знаменитого твору Михайла Старицького «За двома зайцями» вирізнялася від класичного сприйняття осучасненою, не зашореною якимись постановочними рамками грою.

У травні цього року на сторінках «Зорі» ми розповідали про історію будинка з башточками, в якому нині розмістилася Лохвицька міська публічна бібліотека імені Григорія Сковороди. А сьогодні хотілося б пригадати історію людей, які все життя віддали бібліотечній справі, пропагуючи із покоління в покоління любов до книги. Власне, і в самому літописі «Зорі» немало розповідей про цей заклад, де переплелися цілі пласти книжкових епох, журналів і газет, притаманних подиху того чи іншого часу.

Хоча шлях від ідеї до її втілення в конкретну будову був доволі непростим. І як знати, якби не настирливість окремих людей, то такого сучасного торгового закладу в древній Лохвиці могло б і не бути. Втім, усі перипетії вже позаду і «Маркет ОПТ» 22 червня 2023 року розкрив свої обійми для сотень і тисяч покупців.

– Сьогодні я для себе усвідомила, що вперше нікуди не спішу, – ділиться своїми відчуттями Альбіна Олександрівна Герасименко. – І що з мене впав тягар відповідальності, що я маю щось десь встигнути, когось не підвести, комусь порадити…

Ми щодня проходимо повз нього. Звичайно, ні на мить не замислюючись, що перед нами будівля у прямому сенсі історична. За 116 (!) років тут відбулося стільки подій! Можна тільки уявити, скільки епох пережили металеві сходи з поручнями, що до сьогодні зберегли свою автентичність. І які прикрашають герби знаних людей Лохвиччини, які жили і творили більше століття тому.