Олександр Москаленко

Олександр Москаленко

Dolor donec sagittis sapien. Ante aptent feugiat adipisicing. Duis interdum sed arcu et nullam eu accumsan nam gravida vulputate sed. Dolor urna integer consectetuer. Quam duis ligula viverra. Vitae turpis elementum donec massa at vitae tortor. Eget vitae est sed.

19 січня приблизно о 22-й годині на злополучному Млинівському мосту трапилася аварія. Слава Богу, не трагедія, хоча до неї був лише крок…

Три роки тому в «Зорі» вийшла стаття за моїм авторством про ситуацію навколо колишньої санепідемстанції. Її штат різко скоротили (з 50 працюючих залишилося всього 12) і стали лохвичани підпорядкованим відділенням із центром у Гадячі. Викликало тоді обурення, що навіть податки із нарахованої заробітної плати працівникам, які залишилися у Лохвиці, все одно йшли до бюджету Гадяцької міської ради. А це сотні тисяч гривень на рік!
Думалося, що на цьому біди цієї служби, для якої у свій час збудували навіть спеціальне приміщення у п’ятиповерхівці, залишилися позаду. До речі, це приміщення є тепер останнім, що збудували в Україні спеціально під санепідемстанцію.
Тож тепер цю службу хочуть ліквідувати в районі остаточно, а все майно передати, звісно ж, до Гадяча.
Що ж відбувається насправді? І що робити? З такими запитаннями я звернувся до завідувачки Лохвицького лабораторного відділення Гадяцького міжрайонного відокремленого підрозділу лабораторних досліджень Державної установи Полтавський обласний лабораторний центр Ірини Назаренко. Ірина Олександрівна повідала, що з моменту нашої останньої зустрічі у діяльності їхньої служби дещо змінилося – ось уже три роки, як вона знаходиться у підпорядкуванні Міністерства охорони здоров’я.

Незважаючи на літо, коли, як правило, плин суспільно-політичних процесів «засинає», то нині цього не скажеш як в масштабах держави, так і нашого району зокрема. Багатьох цікавить його як майбутнє, так і сьогодення.

12 травня у районному Будинку культури відбувся справжній бал танцю, бо свою майстерність демонстрували вихованці дитячого зразкового танцювального колективу «Радість» районного Будинку культури (керівник Тетяна Ложечник). Все, як завжди, було на високому рівні, – діти милували глядачів своєю виконавською майстерністю. Але була при цьому одна зворушлива характерність – вони сповна викладалися для своєї тяжкохворої ровесниці – Ані Дробченко.

Урочище Шумейкове буяє весняною зеленню, дзвінко лунають солов’їні пісні. Їх спів здаля порушує лише розмірений гул трактора у полі. Плине мирне життя…

У попередній публікації (читайте за цим посиланням) ми розповідали про новоутворений молочний кооператив «Нова надія». До речі, розвиток молочної галузі тут вже традиційний. Ще за радянських часів більш ніж на чотирьох тисячах гектарів господарював колгосп імені Куйбишева. У центрі села до 2016 року стояв пам’ятник цьому радянському діячеві.

Білогорілка – унікальне село. І не тільки через свою промовисту назву, що асоціюється з добре відомим напоєм. Ця назва так сподобалася колись надпопулярним гумористам Тарапуньці і Штепселю, що вони обіграли її в одному зі своїх виступів, за що отримали вибух овацій. І не через те, що село має історичне козацьке походження і свого часу входило до Лохвицької козацької сотні (до речі, ще один привід замислитися, як продумано підходили до адміністративного устрою наші предки ще 300 років тому).

Радісна подія відбулася минулого тижня у Токарях – тут відновив свою роботу оновлений спортивний зал Токарівського сільського Будинку культури – заповітна мрія багаторічного очільника цієї громади Юрія Краснолуцького, який невблаганно рано відійшов у Вічність.

Більше тижня минуло після громадської конференції у Заводському, на якій розглядалася пропозиція можливого будівництва сміттєпереробного заводу біля села Вишневого. Фінал цієї історії відомий: громадськість Заводського виступила категорично проти його спорудження. Власне, все це було передбачувано…

Як ми вже повідомляли, у Млинах наприкінці минулого року повноцінно запрацював ваговий комплекс, створений за кошти громад Лохвицького району. Він слугує єдиній кінцевій меті – уберегти наші шляхи від руйнування великоваговим транспортом. Що для цього потрібно зробити? Певно, найперше, – це створити умови, щоб такий транспорт не виїздив на наші дороги, а хто виїхав, має знати, що його чекає покарання за перевищення тоннажу.
Тож ми поцікавилися у заступника голови Лохвицької райдержадміністрації Олександра Єсікова, чи здійснювала адміністрація моніторинг роботи вагового комплексу за останній місяць.