7 грудня в Україні відзначають День місцевого самоврядування. Дуже важлива в державі гілка влади, яку безпосередньо обирають люди під час чергових виборів. Як бачимо це на практиці, в умовах російсько-української війни, місцеве самоврядування довело свою життєздатність і стало опорою в реалізації багатьох державних проєктів.
Архіви називають – пам’ять народу. І це дійсно так. Бо збережені артефакти дають можливість не лише повернутися в реальність минулого, а оцінити їх з погляду сучасності. Це наша історія, наша автентичність, які ми маємо зберегти.
І це не голослівна красива фраза, а сувора статистика роботи волонтерського колективу протягом чотирьох років російсько-української війни. А скількох наших воїнів ці маскувальні сітки вберегли від ока ворога! Честь і хвала цим невтомним жіночим рукам, що творять нову історію боротьби українського народу за свою свободу!І це не голослівна красива фраза, а сувора статистика роботи волонтерського колективу протягом чотирьох років російсько-української війни. А скількох наших воїнів ці маскувальні сітки вберегли від ока ворога! Честь і хвала цим невтомним жіночим рукам, що творять нову історію боротьби українського народу за свою свободу!Пишучи про волонтерів, укотре повторююся: це сила, яка, можливо, тримає наших хлопців там, на фронті. Бо вони знають, що в тилу є люди, які допомагали і допомагатимуть їм стільки, скільки треба, лише б наші титани вистояли. І роблять це вони за покликом серця, а не за гроші, як, можливо, дехто думає.У переліку моїх публікацій про волонтерський рух на теренах колишнього Лохвицького району давно явно бракувало розповіді про волонтерів «Відради». Жінки по-скромному все говорили: «Та хай колись, після перемоги». Бо вони її спрагло чекають і роблять усе від них залежне, щоб її наблизити. Але напередодні Дня волонтера ми поговорили. Без пафосу, просто про те, чого прагне їхня душа, що рухає ними робити цю безкорисливу, але вкрай благородну місію. Ось про це сьогоднішня розповідь.
– Наша «Відрада» сформувалася навесні 2023 року, – розповідає одна з трьох засновниць волонтерського хабу Тетяна Галич. – Хоча волонтерити ми всі почали відразу з початком війни – і я, і Наталія Голобородко, і Олена Холоша.
Пенсійний фонд України в останні роки постійно перебуває у стадії реформування. Структура, що роками виконувала свої звичні функції, виходячи, власне, із самої назви, на сьогодні увібрала багато повноважень, які нещодавно виконували різні соціальні служби.
У відомому львівському Палаці Потоцьких 28 вересня відбувся фінальний етап Міжнародного мистецького конкурсу вокалістів «Незабутня Квітка». Цей конкурс проводять не вперше і присвячений він вшануванню пам’яті легендарної співачки Квітки Цісик, яка жила і творила в США, але мала українське походження і дуже цим пишалася. Так ось на цьому конкурсі Полтавщину гідно представляла наша землячка з Вирішального Надія Попова.
Не перестаю захоплюватися нашими простими, звичайними людьми, які за покликом серця не втомлюються допомагати українській армії. Вони не втілюють якісь масштабні, дорого вартісні проєкти, а роблять прості, буденні речі, що допомагають, приміром, нашому захиснику, там, в окопі, бути зігрітим у холодну пору року.
За результатами національного мультипредметного тесту 2025 року Заводський ліцей № 2 посів 20 місце серед 272 освітніх заклади Полтавської області.
Лохвицька загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів № 2 вже неодноразово посідала високі місця у освітніх рейтингах начальних закладів області. Не став винятком і цьогорічний обласний рейтинг, складений за підсумками результатів Національного мультипредметного тесту 2025 року. Із 272 навчальних закладів, де діти мають змогу отримати загальну середню освіту, Лохвицька друга посіла 26 місце. Це найкращий результат з поміж освітніх закладів Лохвицької громади.
Трапилася вона в одному з найвіддаленіших від Лохвиці сіл Лохвиччини. Тут уже більше 100 років у центрі села стоїть будівля земської школи, зведена за типовим проєктом Опанаса Сластіона. Можливо, її чекала б така ж сумна доля, яка спіткала багатьох таких споруд як на Полтавщині, так і в інших областях, коли залишені без догляду стіни руйнуються й занепадають.
Волонтерство, поза сумнівом, стало феноменом російсько-української війни. Скільки людей активно включилися з перших днів допомагати українській армії й не втомлюються це робити й по сьогодні! Скільки життів Захисників урятовано саме завдяки волонтерам, які вчасно привезли маскувальні сітки, дрони, сучасну зброю і військове обладнання, а то й просто додали наснаги воїну бити ворога, коли в посилочці з домашніми смаколиками він знаходить простенький дитячий малюночок зі словами: «Повертайся живий, повертайся з Перемогою!»