10 серпня у Сенчі завершився футбольний турнір. Його не втиснеш у рамки буденних, звичних футбольних баталій. Бо це був турнір Пам’яті. Пам’яті про добру, багатогранну Особистість, справжнього Героя, який у 31 рік поклав своє життя за свободу рідної країни, захищаючи її від рашистської навали. Мова про сенчанина Івана Кузуба,  якого частіше називали просто Ванею.

Після реформування медичної галузі, для того щоб обстежитися в лікарні чи потрапити на прийом до потрібного вам лікаря та врешті просто здати звичайні аналізи – вам ніяк не обійтися без обов’язкової процедури. Адже ви маєте взяти обов’язково електронне направлення від свого сімейного лікаря. Тобто вам не оминути первинну ланку медицини.

Коли постало питання майбутнього Лохвицької міської лікарні, насамперед у плані забезпечення закладу молодими фахівцями та придбання для них житла, то керівництво ТОВ «Харківецьке» без вагань підтримало наміри міської влади про утворення благодійного фонду, коштами якого можна вирішувати саме житлові питання для лікарів. На рахунок фонду товариством  було перераховано півтора мільйони гривень.

І відразу напрошується ще одне запитання: «Невже це так важко зробити, адже йдеться про життя і здоров’я людей?» Однак, не все так просто з цією історією.

Погарщина – одне з найвіддаленіших сіл Лохвицької громади. Межує з гадяцькими землями. Щоб доїхати до цього населеного пункту з Лохвиці, треба добре постаратися. Адже чого варта лише траса Лохвиця – Гадяч! Хоча торік завдяки допомозі ПАТ «Укрнафта» вдалося трохи підремонтувати центральні вулиці села і під’їзд до нього.

Ветеринарним лікарем він мріяв стати ще з дитинства. Можливо, цей вибір було зроблено тоді, коли удома захворіла улюблена корова. Думали, що вже все – втратили годувальницю. Але ні – її врятував комишнянський колгоспний ветлікар Григорій Іванович Кутас. Про це згадує Михайло Іванович Черкас, із яким ми поспілкувалися напередодні його 70­-річного ювілею, який він відзначив 17 лютого.

Дуже цікава подія в культурно-мистецькому житті Сенчанської громади відбулася напередодні цього року. В Жданах була відкрита виставкова зала з колекцією найрізноманітнішої української вишивки. Уже сам факт популяризації народних традицій у невеликому сільському населеному пункті викликає повагу. А коли знайомишся з організаторами цієї колоритної виставки, ще й захоплюєшся сподвижництвом людей, які бережно ставляться до історії українства, його творчого надбання, що налічує не одне століття. Невипадково і сама назва це уособлює – виставка аматорів та митців народного мистецтва імені Лідії Нагоги.Прикметно, що організатором і творцем виставкової зали є уродженка Жданів Ольга Дерев’янко (по-дівочому Нагога), і відкриття цієї зали є ще і даниною пам’яті рідній мамі. Ольга Михайлівна виявилася напрочуд комунікабельною і цікавою співрозмовницею. А про українську вишивку, як я зрозумів, вона може розповідати годинами. Але розпочали ми розмову зі спогадів про її маму, чиїм іменем Ольга Михайлівна вирішила увіковічнити виставкову залу у рідному селі.

Не раз вже писав, що волонтерська робота тримається на ентузіастах. І свідчень цьому можна навести доволі багато. Ще одним підтвердженням цьому є плетіння маскувальних сіток невеликою групою корсунівчан. За один рік вони сплели і віддали на потреби української армії до пів сотні маскувальних сіток. Як цього вдалося досягнути, розповідає директор Корсунівського сільського будинку культури Таміла Сахно.

У листопаді цього року виповнилося 50 років відтоді, як відкрив свої двері новий районний Будинок культури. Про передісторію його спорудження та про різноманітне мистецьке життя у новому закладі культури розповідь у цій статті. Це свого роду ретроспектива минулого, яке ми маємо пам’ятати.

Загиблого Героя російсько-української війни Олександра Чайку заводчани провели в останню путь 22 листопада цього року. Він був хоробрим воїном і захищав Україну з перших днів повномасштабного вторгнення рашистів. Пішов захищати рідну землю добровольцем, хоча й мав повне право на відстрочку.