Олександр Москаленко

Олександр Москаленко

Dolor donec sagittis sapien. Ante aptent feugiat adipisicing. Duis interdum sed arcu et nullam eu accumsan nam gravida vulputate sed. Dolor urna integer consectetuer. Quam duis ligula viverra. Vitae turpis elementum donec massa at vitae tortor. Eget vitae est sed.

Про це диво техніки сучасної медицини у Лохвицькій лікарні мріяли давно. Бо його практичне застосування – це відразу кілька кроків уперед у плані діагностики. У великих містах у потужних медичних центрах КТ вже давно не виглядає диковинкою, як на периферії, де подібне обладнання здавалося недосяжним. Адже вартість його сягає більше 10 мільйонів гривень. А це серйозна сума.Хоча, можливо, коли ще був Лохвицький район, якби щасливо збіглися зірки на небі й помисли представників газового комплексу, обласної та урядової влади, таке медичне устаткування могло б з’явиться у Лохвицькій лікарні на порядок раніше. Але тоді не судилося.Втім, потрібно віддати належне головному лікарю Віктору Бурлею, який ділився планами щодо КТ ще років зо два тому, і не просто говорив, а доводив у різних високих кабінетах про необхідність для лохвицької медицини саме такого сучасного медобладнання. І ось ця мить настала – з 15 квітня у Лохвицькій лікарні запрацював комп’ютерний томограф.Що він собою являє? Хто його поставив? Які спеціалісти будуть на ньому працювати? На ці та інші запитання, мабуть, найточніше відповість керівник Лохвицької лікарні Віктор Бурлей.

Середа, 05 травня 2021 00:00

ЦіНУЮ ДОВІРУ ЛЮДЕЙ...

У «Зорі» №16 від 22 квітня дебютувала нова рубрика «Без краватки». У наших творчих планах є бажання познайомити читачів з тим чи іншим керівником, життя і діяльність якого, як правило, публічні у сфері професійної діяльності. Але ось  особиста царина вподобань, інтересів, захоплень, поглядів на оточуючий світ, на людей, сім’ю, власне, на себе і ще багато чого іншого, що творить внутрішній світ Особистості – здебільшого залишається за кадром. Хоча саме ця сфера – цікава і повчальна, і дуже часто може більше говорити про людину і врешті про її професійні якості.Для дебюту ми обрали очільницю Сенчанської громади Наталію СЛІПУХОВУ.Наталія Вікторівна вже багато років перебуває на керівних посадах в органах місцевого самоврядування. Чи накладає тягар влади відбиток на її повсякденне життя? Які життєві принципи сповідує? Що цінує найбільше? На ці та ще багато інших запитань очільниця відповіла у розмові, що відбулася днями, якраз напередодні однієї симпатичної дати, яку вона відсвятківала цієї квітневої пори.Наперед зазначу, що Наталія Вікторівна виявилася напрочуд відвертою співрозмовницею і не уникала відповідей на будь-яке запитання. Власне, сам хід нашої бесіди цьому підтвердження.Розпочали ще з дитинства Наталії Марусіченко (таким було її дівоче прізвище), згадали батьків – Віктора Михайловича та Віру Максимівну. До цього додався цікавий і, можна сказати, символічний штрих до біографії. Її дід – Максим Ілліч Базіль був головою сільської ради у Хорольському районі.Тож Наталія, виходить, повторила його шлях.

Вони цілодобово несуть бойове чергування. А коли приходить тривожний сигнал до служби «101», вони першими йдуть у вогняне пекло, щоб рятувати чиєсь життя, при цьому ризикуючи власним.17 квітня вогнеборці Державної служби з надзвичайних ситуацій відзначають своє професійне свято – День пожежної охорони. Напередодні ми поговорили з начальником Лохвицького районного сектору Головного управління ДСНС у Полтавській області, підполковником служби цивільного захисту Олександром Сілютіним. У ході розмови, звичайно, торкнулися поточних справ служби, але ще більше поговорили про її майбутнє. А воно в світлі адміністративних реформ (подекуди абсурдних за змістом) виглядає тривожно. Власне, з приводу цих реформ і розпочалася наша бесіда.

Цікава штука – життя. Тільки швидкоплинна. Роки летять, наче трійка вороних на широкому шляху, обабіч якого залишаються лише події…

Востаннє Микола Бондар давав широке інтерв’ю «Зорі» років із п’ять тому. Багато що відбулося і змінилося за цей час. Тим цікавіше було почути його судження не лише про цей п’ятирічний його життєвий проміжок, а й загалом про те, що переживаємо ми всі зараз разом. Тим більше, що й привід поговорити підвернувся доречний – Миколі Митрофановичу  у день Благовіщення, виповнилося 55 років. З чим його ми і вітаємо.

Ми з ним розмовляємо у просторому кабінеті, стіни якого зберегли епоху 90-х років, коли тодішній колгосп імені Ілліча очолював справжній господар, непересічна Особистість Григорій Іванович Андрусенко. Саме завдяки йому Токарі набули тої упорядкованості в забудові, що збереглася і понині в центрі села.Меморіальна дошка Г. І. Андрусенку є на приміщенні контори СВК «Токарі». А сам Микола Бондар завжди з вдячністю згадує свого наставника. І, між іншим, не соромиться від того, що сидить за тим столом, за яким, свого часу, сидів і Григорій Іванович.

– А навіщо щось змінювати, коли меблі такі всі добротні, прослужать ще сотню літ. Просто викинути гроші, бо так сьогодні модно – я не хочу. Хай краще вони послужать у наших спільних, господарських справах.

Власне, і сама розмова з ювіляром теж точилася здебільшого про справи загальні, аніж його особисті.Розпочали, приміром, з господарських. Зокрема, як функціонує СВК «Токарі», яких пріоритетів дотримується у своїй діяльності?

Понеділок, 22 березня 2021 00:00

Бути чи не бути Лохвицькій лікарні?

Саме так, ледь не за «Гамлетом», розвиваються останнім часом події навколо Лохвицької (тепер уже міської) лікарні. Минулого тижня відбулася низка засідань різного рівня, на яких ішлося про фінансування головного медичного закладу Лохвиччини. Подекуди їх хід нагадував битву за мільйони, а чаша терезів, як маятник, коливалася то в одну, то в іншу сторону.

Пандемія, COVID-19, карантин, локдаун, вакцинація – ці слова, мабуть, стали найбільш уживаними у нашому повсякденному лексиконі.

Зокрема зараз точиться багато розмов щодо щеплення індійською вакциною CoviShiеld, яку першою доставили до України.Як вона діє? Які відчуття і симптоми переживають ті, кому здійснили перше щеплення? Як проходить вакцинація на Лохвиччині? З цими запитаннями я звернувся до головного лікаря Лохвицької міської лікарні Віктора Бурлея. Минулого четверга він першим прийняв дозу вакцини від коронавірусу.

За плином новорічно-різдвяних свят ми якось випустили з виду, що з 1 січня країна розпочала жити за новим адміністративним устроєм. Водночас децентралізація по-українськи підкидає такі химерні «сюрпризи», через які непросто знайти правильне рішення.За плином новорічно-різдвяних свят ми якось випустили з виду, що з 1 січня країна розпочала жити за новим адміністративним устроєм. Водночас децентралізація по-українськи підкидає такі химерні «сюрпризи», через які непросто знайти правильне рішення.Одним з таких є, на мій погляд, ситуація з раптовим надлишком бюджету Лохвицького району. Уявляєте – району вже немає, районної ради теж вже немає. Відповідно нікому й кошти розділити. Тож 14 мільйонів (!) гривень, за логікою, потрібно віддати… Миргородській районній раді.Чи не абсурд?! По-моєму, чистої води.Можливо, є більш справедливе рішення? І взагалі, де взялися ці 14 мільйонів?З такими запитаннями ми звернулися до голови Лохвицької райдержадміністрації Тетяни Костенко. (Довідково для читачів – Лохвицька районна рада вже припинила свою діяльність, а РДА є розпорядником коштів районного бюджету).

А ще зовсім недавно був період, коли Лохвицький суд довгий час взагалі залишався без суддів. Справи є, а розглядати нікому. Якщо вже вкрай треба було, то перенаправляли в інші суди.А ще зовсім недавно був період, коли Лохвицький суд довгий час взагалі залишався без суддів. Справи є, а розглядати нікому. Якщо вже вкрай треба було, то перенаправляли в інші суди.Ось саме за такої ситуації в Лохвиці з’явилася суддя Вікторія Бондарь. Вона приїхала до нашого тодішнього  райцентру у відрядження. Термін його був всього 6 місяців. Але вона так і осіла на Лохвиччині.Чому? Що тут затримало? Та і взагалі яка вона – суддя Бондарь? Ці запитання ми задали їй напередодні професійного свята. Природно, що розпочали зі знайомства…

Нарешті! Чому нарешті? Бо лише минулої п’ятниці «Укрпошта» дала старт передплатної кампанії на друковані періодичні видання. А вся затримка із передплатою мало не на два місяці викликана тим, що Верховна Рада, як відомо, перекроїла мапу України, ліквідувавши більшість районів, в тім числі і Лохвицький. Ось і не узгодять до цього часу різні відомства свої дії у новоутворених адміністративних одиницях. Обіцяють це зробити найближчим часом.Нарешті! Чому нарешті? Бо лише минулої п’ятниці «Укрпошта» дала старт передплатної кампанії на друковані періодичні видання. А вся затримка із передплатою мало не на два місяці викликана тим, що Верховна Рада, як відомо, перекроїла мапу України, ліквідувавши більшість районів, в тім числі і Лохвицький. Ось і не узгодять до цього часу різні відомства свої дії у новоутворених адміністративних одиницях. Обіцяють це зробити найближчим часом.

Але цей фактор аж ніяк не впливає на передплату «Зорі»!

Ми сьогодні тішимося, що до 700-річного ювілею древньої Лохвиці випущено пам’ятну монету. Між тим її поява – каскад і випадковостей, і закономірностей у підсумку. Про це поділився із читачами «Зорі» вчитель Лохвицької гімназії №1 Олександр Васильович Красношапка. Саме він виніс ідею виготовити до ювілею Лохвиці таку фрагментарну пам’ятну річ. І доклав багато старання і зусиль, щоб ця ідея була втілена в життя. Як це було?

Сторінка 1 із 7