Валерій Лобановський і Лохвиця… Можливо, нинішні двадцятирічні юнаки і юнки не чули про цього великого Маестро футболу. Звісно, якщо вони зовсім не цікавляться спортивною історією України. А для тих, хто жив і живе на зламі двох епох, Лобановський – Легенда.

Вже 25 років триває історія із будівництвом Заводської загальноосвітньої школи № 1. Багато разів лунали обіцянки завершити об’єкт до певної дати, але діти так і навчаються у тісних класах пристосованого приміщення.

Про Млинівський міст в районі не говорив хіба що лінивий. Словесної полови набереться не на один лантух. Тільки від цього справа аж ніяк не зрушувалася з місця.

До нас звертаються читачі, які наслухалися і начиталися всякий «прогнозів» у Фейсбуці щодо «закриття» районної лікарні чи того ж пологового відділення. Лохвичани запитують чи справді все так, як пишуть чи говорять. А якщо ні, то кому вигідні подібні «страшилки».
Щоб з’ясувати відповідь на ці запитання, то найпростіше було звернутися безпосередньо до керівника КНП Лохвицька РЛ Лохвицької районної ради. Тож далі розмова з Віктором Бурлеєм.

До нас звертаються читачі, які наслухалися і начиталися всякий «прогнозів» у Фейсбуці щодо «закриття» районної лікарні чи того ж пологового відділення. Лохвичани запитують чи справді все так, як пишуть чи говорять. А якщо ні, то кому вигідні подібні «страшилки».
Щоб з’ясувати відповідь на ці запитання, то найпростіше було звернутися безпосередньо до керівника КНП Лохвицька РЛ Лохвицької районної ради. Тож далі розмова з Віктором Бурлеєм.

Сенчанській об’єднаній громаді йде лише третій рік. Але за останнім рейтингом Регіонального центру економічних досліджень та підтримки бізнесу вона увійшла до ТОП-200 найуспішніших в Україні. Цей рейтинг урахував 38 показників критерію та відобразив інвестиційну привабливість громад у 2019 році.
Але нам хотілося поговорити не про рейтинги, а пригадати як історію становлення Сенчанської ОТГ, так і реальні справи, якими живе громада сьогодні і що планує зробити вже в найближчому майбутньому. Про це і не тільки ми поговорили з очільником Сенчанської громади Віктором Лисим.

19 січня приблизно о 22-й годині на злополучному Млинівському мосту трапилася аварія. Слава Богу, не трагедія, хоча до неї був лише крок…

Три роки тому в «Зорі» вийшла стаття за моїм авторством про ситуацію навколо колишньої санепідемстанції. Її штат різко скоротили (з 50 працюючих залишилося всього 12) і стали лохвичани підпорядкованим відділенням із центром у Гадячі. Викликало тоді обурення, що навіть податки із нарахованої заробітної плати працівникам, які залишилися у Лохвиці, все одно йшли до бюджету Гадяцької міської ради. А це сотні тисяч гривень на рік!
Думалося, що на цьому біди цієї служби, для якої у свій час збудували навіть спеціальне приміщення у п’ятиповерхівці, залишилися позаду. До речі, це приміщення є тепер останнім, що збудували в Україні спеціально під санепідемстанцію.
Тож тепер цю службу хочуть ліквідувати в районі остаточно, а все майно передати, звісно ж, до Гадяча.
Що ж відбувається насправді? І що робити? З такими запитаннями я звернувся до завідувачки Лохвицького лабораторного відділення Гадяцького міжрайонного відокремленого підрозділу лабораторних досліджень Державної установи Полтавський обласний лабораторний центр Ірини Назаренко. Ірина Олександрівна повідала, що з моменту нашої останньої зустрічі у діяльності їхньої служби дещо змінилося – ось уже три роки, як вона знаходиться у підпорядкуванні Міністерства охорони здоров’я.

Незважаючи на літо, коли, як правило, плин суспільно-політичних процесів «засинає», то нині цього не скажеш як в масштабах держави, так і нашого району зокрема. Багатьох цікавить його як майбутнє, так і сьогодення.

12 травня у районному Будинку культури відбувся справжній бал танцю, бо свою майстерність демонстрували вихованці дитячого зразкового танцювального колективу «Радість» районного Будинку культури (керівник Тетяна Ложечник). Все, як завжди, було на високому рівні, – діти милували глядачів своєю виконавською майстерністю. Але була при цьому одна зворушлива характерність – вони сповна викладалися для своєї тяжкохворої ровесниці – Ані Дробченко.