Не раз вже писав, що волонтерська робота тримається на ентузіастах. І свідчень цьому можна навести доволі багато. Ще одним підтвердженням цьому є плетіння маскувальних сіток невеликою групою корсунівчан. За один рік вони сплели і віддали на потреби української армії до пів сотні маскувальних сіток. Як цього вдалося досягнути, розповідає директор Корсунівського сільського будинку культури Таміла Сахно.
У листопаді цього року виповнилося 50 років відтоді, як відкрив свої двері новий районний Будинок культури. Про передісторію його спорудження та про різноманітне мистецьке життя у новому закладі культури розповідь у цій статті. Це свого роду ретроспектива минулого, яке ми маємо пам’ятати.
Загиблого Героя російсько-української війни Олександра Чайку заводчани провели в останню путь 22 листопада цього року. Він був хоробрим воїном і захищав Україну з перших днів повномасштабного вторгнення рашистів. Пішов захищати рідну землю добровольцем, хоча й мав повне право на відстрочку.
Цієї неділі Україна переходить на зимовий час. Все традиційно, як це робили протягом багатьох останніх років. Однак є одне «але» – Верховна Рада прийняла закон про перехід на зимовий час і неповернення потім на літній. Цей закон має підписати Президент України.Цієї неділі Україна переходить на зимовий час. Все традиційно, як це робили протягом багатьох останніх років. Однак є одне «але» – Верховна Рада прийняла закон про перехід на зимовий час і неповернення потім на літній. Цей закон має підписати Президент України.Тим часом, ми вирішили порозпитувати наших земляків – «як вони взагалі ставляться до переходу то на зимовий, то на літній час?» У підсумку відповіді людей виявилися полярно різними. Але це нормально, бо у кожної людини є своя думка.Тож що говорить глас народу?
Символічно, що це трапилося 1 жовтня, коли країна відзначала День захисників і захисниць. Тож слідом за Алеями Пам’яті, які раніше урочисто відкриті у Корсунівці, Ісківцях і Вирішальному – тепер таке святе місце є і в центрі Сенчанської громади. Якщо у старостатах на банерах розміщували по кілька портретів Героїв-земляків, то у Сенчі кожен окремий банер розповідає про загиблого воїна-захисника.
Часи, коли про пожежників ходили анекдоти, сьогодні минули. По-перше, і час не той, а по-друге, кордони функціональних обов’язків працівників цієї колишньої пожежної служби значно ширші. Навіть у самій назві «служба з надзвичайних ситуацій» є щось усеохоплююче.
Є люди, які мене просто дивують. Із Анатолієм Сорокою, який торгує комбікормами, я часто перетинаюсь на Лохвицькому ринку. У нас завжди є спільна тема – місто Іванків, що поблизу Чорнобиля. Анатолій там народився, довго проживав, а мені там випало працювати три з половиною роки у місцевій газеті «Трибуна праці».
Лохвицька міська лікарня залишається провідним медичним закладом на теренах колишнього Лохвицького району. Хоча триматися на високому рівні у сфері надання медичних послуг сьогодні не так просто. Конкуренція доволі жорстка. І не все, на жаль, залежить від лохвицьких медиків.Лохвицька міська лікарня залишається провідним медичним закладом на теренах колишнього Лохвицького району.
Насправді ця тема майже не досліджена і на сьогодні ми маємо лише розрізнені, скупі дані про офіційний друкований орган Сенчанського району. Як відомо, сам район був утворений спочатку в період із 1923 по 1931 рік. Потім ліквідований і відновлений вже у складі Харківської області у 1935 році. Як адміністративно-територіальна одиниця проіснувала до кінця 1962 року. Все це відомо з архівних джерел.
На початку червня спільнота Лохвиці попрощалася з Борисом Павловичем Левченком, чиє трудове життя майже повністю було пов’язане із лохвицькою «Зорею». Нашому часопису він віддав понад 40 років. Можна без перебільшення сказати, що це ціла віха і в житті людини, і історії «Зорі» зокрема. І ця віха варта уваги, хоча б у сенсі, що з цих крупинок складається і сама історія нашого Лохвицького краю. Тож виходячи з того, що з цією людиною ми пліч-о-пліч торували кілька десятиліть життєву дорогу, хочу поділитися своїми деякими споминами. Це теж крупинки нашої історії.