Саме так, ледь не за «Гамлетом», розвиваються останнім часом події навколо Лохвицької (тепер уже міської) лікарні. Минулого тижня відбулася низка засідань різного рівня, на яких ішлося про фінансування головного медичного закладу Лохвиччини. Подекуди їх хід нагадував битву за мільйони, а чаша терезів, як маятник, коливалася то в одну, то в іншу сторону.
Пандемія, COVID-19, карантин, локдаун, вакцинація – ці слова, мабуть, стали найбільш уживаними у нашому повсякденному лексиконі.
Зокрема зараз точиться багато розмов щодо щеплення індійською вакциною CoviShiеld, яку першою доставили до України.Як вона діє? Які відчуття і симптоми переживають ті, кому здійснили перше щеплення? Як проходить вакцинація на Лохвиччині? З цими запитаннями я звернувся до головного лікаря Лохвицької міської лікарні Віктора Бурлея. Минулого четверга він першим прийняв дозу вакцини від коронавірусу.
За плином новорічно-різдвяних свят ми якось випустили з виду, що з 1 січня країна розпочала жити за новим адміністративним устроєм. Водночас децентралізація по-українськи підкидає такі химерні «сюрпризи», через які непросто знайти правильне рішення.За плином новорічно-різдвяних свят ми якось випустили з виду, що з 1 січня країна розпочала жити за новим адміністративним устроєм. Водночас децентралізація по-українськи підкидає такі химерні «сюрпризи», через які непросто знайти правильне рішення.Одним з таких є, на мій погляд, ситуація з раптовим надлишком бюджету Лохвицького району. Уявляєте – району вже немає, районної ради теж вже немає. Відповідно нікому й кошти розділити. Тож 14 мільйонів (!) гривень, за логікою, потрібно віддати… Миргородській районній раді.Чи не абсурд?! По-моєму, чистої води.Можливо, є більш справедливе рішення? І взагалі, де взялися ці 14 мільйонів?З такими запитаннями ми звернулися до голови Лохвицької райдержадміністрації Тетяни Костенко. (Довідково для читачів – Лохвицька районна рада вже припинила свою діяльність, а РДА є розпорядником коштів районного бюджету).
А ще зовсім недавно був період, коли Лохвицький суд довгий час взагалі залишався без суддів. Справи є, а розглядати нікому. Якщо вже вкрай треба було, то перенаправляли в інші суди.А ще зовсім недавно був період, коли Лохвицький суд довгий час взагалі залишався без суддів. Справи є, а розглядати нікому. Якщо вже вкрай треба було, то перенаправляли в інші суди.Ось саме за такої ситуації в Лохвиці з’явилася суддя Вікторія Бондарь. Вона приїхала до нашого тодішнього райцентру у відрядження. Термін його був всього 6 місяців. Але вона так і осіла на Лохвиччині.Чому? Що тут затримало? Та і взагалі яка вона – суддя Бондарь? Ці запитання ми задали їй напередодні професійного свята. Природно, що розпочали зі знайомства…
Нарешті! Чому нарешті? Бо лише минулої п’ятниці «Укрпошта» дала старт передплатної кампанії на друковані періодичні видання. А вся затримка із передплатою мало не на два місяці викликана тим, що Верховна Рада, як відомо, перекроїла мапу України, ліквідувавши більшість районів, в тім числі і Лохвицький. Ось і не узгодять до цього часу різні відомства свої дії у новоутворених адміністративних одиницях. Обіцяють це зробити найближчим часом.Нарешті! Чому нарешті? Бо лише минулої п’ятниці «Укрпошта» дала старт передплатної кампанії на друковані періодичні видання. А вся затримка із передплатою мало не на два місяці викликана тим, що Верховна Рада, як відомо, перекроїла мапу України, ліквідувавши більшість районів, в тім числі і Лохвицький. Ось і не узгодять до цього часу різні відомства свої дії у новоутворених адміністративних одиницях. Обіцяють це зробити найближчим часом.
Але цей фактор аж ніяк не впливає на передплату «Зорі»!
Ми сьогодні тішимося, що до 700-річного ювілею древньої Лохвиці випущено пам’ятну монету. Між тим її поява – каскад і випадковостей, і закономірностей у підсумку. Про це поділився із читачами «Зорі» вчитель Лохвицької гімназії №1 Олександр Васильович Красношапка. Саме він виніс ідею виготовити до ювілею Лохвиці таку фрагментарну пам’ятну річ. І доклав багато старання і зусиль, щоб ця ідея була втілена в життя. Як це було?
«А чого до Миргорода? Ми хочемо одразу до Польщі, бо там краще життя...»
(Анатолій Лук’янов)
Після нашої попередньої розмови з очільником Сенчанської громади Віктором Миколайовичем Лисим минуло півроку. У тому січневому інтерв’ю в сільського голови вибудовувалися чисельні плани на рік прийдешній, на перспективу. Тоді про коронавірус згадували хіба що в новинах із Китаю. І здавався він дуже далеким і недосяжним для нас. Але як круто все змінилося буквально через кілька місяців! І ось уже четвертий місяць Україна живе в умовах карантину.
Як і передбачали експерти, епідемія відбилася на багатьох аспектах нашого життя. В тім числі й діяльності громад. Сенчанська не стала винятком, навіть незважаючи на свою високу спроможність.
Про поточні справи громади поділився у розмові з нами її очільник Віктор ЛИСИЙ.
«Маракана» була акуратно пострижена і попри невеличкі улоговинки справляла гарне, естетичне враження, як для сільського стадіону. Погарщина підготувалася до відкриття футбольного сезону на теренах Лохвицького району. Футбол тут люблять…
Валерій Лобановський і Лохвиця… Можливо, нинішні двадцятирічні юнаки і юнки не чули про цього великого Маестро футболу. Звісно, якщо вони зовсім не цікавляться спортивною історією України. А для тих, хто жив і живе на зламі двох епох, Лобановський – Легенда.
Лохвицька районна газета «Зоря» – одна з найстаріших районок у Полтавській області: їй виповнилося 109 років! Вперше видання вийшло в світ 2 січня 1912 року під логотипом «Вісник Лохвицького земства», пізніше змінило назву на «Л...
Якщо ви хочете бути у вирі районних подій, Якщо ви хочете бути у вирі районних подій, якщо ви прагнете отримати інформацію з перших вуст, якщо ви бажаєте сказати добре слово про своїх рідних, близьких, друзів, якщо ви хочете о...
