Білогорілка – унікальне село. І не тільки через свою промовисту назву, що асоціюється з добре відомим напоєм. Ця назва так сподобалася колись надпопулярним гумористам Тарапуньці і Штепселю, що вони обіграли її в одному зі своїх виступів, за що отримали вибух овацій. І не через те, що село має історичне козацьке походження і свого часу входило до Лохвицької козацької сотні (до речі, ще один привід замислитися, як продумано підходили до адміністративного устрою наші предки ще 300 років тому).

Радісна подія відбулася минулого тижня у Токарях – тут відновив свою роботу оновлений спортивний зал Токарівського сільського Будинку культури – заповітна мрія багаторічного очільника цієї громади Юрія Краснолуцького, який невблаганно рано відійшов у Вічність.

Більше тижня минуло після громадської конференції у Заводському, на якій розглядалася пропозиція можливого будівництва сміттєпереробного заводу біля села Вишневого. Фінал цієї історії відомий: громадськість Заводського виступила категорично проти його спорудження. Власне, все це було передбачувано…

Як ми вже повідомляли, у Млинах наприкінці минулого року повноцінно запрацював ваговий комплекс, створений за кошти громад Лохвицького району. Він слугує єдиній кінцевій меті – уберегти наші шляхи від руйнування великоваговим транспортом. Що для цього потрібно зробити? Певно, найперше, – це створити умови, щоб такий транспорт не виїздив на наші дороги, а хто виїхав, має знати, що його чекає покарання за перевищення тоннажу.
Тож ми поцікавилися у заступника голови Лохвицької райдержадміністрації Олександра Єсікова, чи здійснювала адміністрація моніторинг роботи вагового комплексу за останній місяць.

Торік у читачів «Зорі» викликало жвавий інтерес питання, як депутати Полтавської обласної ради від Лохвицького району розпорядилися грошима, що виділяються їм з обласного бюджету на виконання депутатських потреб. Ще раз нагадаємо, що кожному депутату облради надається один мільйон гривень. Цей мільйон він може вкласти лише у соціальні проекти, як то кажуть, на свій розсуд.
Тож виборці знову звернулися до «Зорі» із минулорічним запитанням – як з чотири депутати облради від Лохвиччини розпорядилися своїми мільйонами?

Напередодні Дня місцевого самоврядування ми поговорили з головою Лохвицької районної ради Анатолієм Олександровичем Храпалем. Говорили про різні аспекти нашого життя, однак основним лейтмотивом нашої розмови стало проведення реформ у різних сферах. Тут Анатолій Олександрович є переконаним оптимістом. В успіх реформ він вірить, як і в те, що наше життя зміниться на краще. Власне, весь хід нашої бесіди є цьому підтвердженням.

24 позачергова сесія районної ради відбувалася напередодні професійного свята – Дня місцевого самоврядування.

Навіщо бігти попереду паровоза?
Цей відомий вислів мимоволі напрошується, коли в ЗМІ повідомили, що є в області такі собі «піонери-першопрохідці», яким дуже хочеться іще до нового року розділити Полтавську область на чотири частини. Щоб саме на полтавцях продемонструвати всі «принади» нової адміністративної реформи. Хоча в інших областях з цим не поспішають. Певно, правильно й роблять.

За нинішніх часів у сільськогосподарській галузі панує чистий прагматизм – дбають, насамперед, про те, що дає прибуток. Тому будь-яка новація в аграрній діяльності виглядає на цьому тлі мало не екзотичною. У всякому випадку, саме так можна сприйняти той же розвиток садівництва.

– Рокером чи байкером (як правильно називати – підкажіть) коли Ви стали?
– Раніше мотоциклістів називали рокерами, тепер байкерами. Я став байкером років із п’ятнадцять тому. Мій товариш Олексій Рудь із Луки (на сьогодні проживає в Москві) запропонував з’їздити на зліт байкерів. Я поїхав і мені сподобалося. З тих пір і їжджу.